Справа № 22ц-22175/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Деркач Н.М.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача Чуплої Ірини Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідача на його користь 176800 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок отримання професійного захворювання.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 50 000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача та не врахував, що на 2006-2007 роки зупинено відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку. Крім того, судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також, стягуючи на користь позивача моральну шкоду, суд не застосував тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 понад 16 років працював помічником, а потім машиністом локомотива по вивозу гірничої маси з кар’єру Північного ГЗК.
Висновком МСЕК від 18 лютого 2002 року позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності (35% по радикулопатії і 5% - нейросенсорна туговухість 1 с.). При наступних переоглядах 21 лютого 2003 року; 24 лютого 2004 року ступень втрати професійної працездатності не змінився, та визнано ОСОБА_2 інвалідом третьої групи. При переогляді 18 січня 2006 року позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності безстроково та третя група інвалідності.
Відповідно до акта розслідування професійного захворювання від 11 січня 2002 року, професійне захворювання виникло за обставин виконання робіт, що характеризувалися підвищеним впливом на організм виробничого шуму, локальної вібрації та виконання робіт, пов’язаних з важкою фізичною працею.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Висновок суду про обов’язок відшкодування позивачу відповідачем моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди є безпідставними.
Доводи відповідача про те, що судом не враховані положення ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», згідно якого з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди) підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2002 році, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.
У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені, тому доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не ґрунтуються на законі.
Крім того, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність інвалідності, яка не позбавляє позивача можливості працевлаштування, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також наслідків, що наступили, колегія суддів, вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 30000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2010 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 з 50000 грн. до 30000 (тридцяти тисяч) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева