Справа №22ц-21166/10 Головуючий в 1 інстанції - Дурасова Ю.В.
Категорія № 51 \1\ Доповідач - Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про виплату компенсації за невикористану чергову відпустку та на оздоровлення за період вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
17.11.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про виплату компенсації за невикористану чергову відпустку та на оздоровлення за період вимушеного прогулу, посилаючись на ті обставини, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03.05.2006 року його поновлено на роботі. Однак, відповідач при поновленні на роботі не виплатив йому компенсацію за невикористану щорічну відпустку та коштів на оздоровлення, тому просив суд зобов*язати ДП «Придніпровська залізниця» виплатити позивачу компенсацію за невикористану чергову відпустку та на оздоровлення за період вимушеного прогулу в сумі 5000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізької дистанції колії державного підприємства "Придніпровська залізниця" про виплату компенсації за невикористану чергову відпустку та на оздоровлення за період вимушеного прогулу - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що його вимушений прогул становив період з 05.09.2002 року по 27.06.2006 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено в суді першої інстанції позивача ОСОБА_1 рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03.05.2006 року поновлено на роботі та стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за один рік. Тому, після поновлення на роботі ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за час вимушеного прогулу строком на 31 календарних днів та матеріальна допомога у сумі 350 грн., чого не оспорює позивач.
Спірним виникло питання про ті обставини, що період вимушеного прогулу позивача складав з 05.09.2002 року по 27.06.2006 року, тому як вважає позивач, відповідач зобов*язаний виплатити йому компенсацію за невикористану чергову відпустку та на оздоровлення за цей період.
На думку колегії суддів, при вирішенні спору суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст..82 КЗпП України, ст..9 Закону України «Про відпустки» та дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, так як до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи \ посада \ та заробітна плата повністю або частково \в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботі \.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що час оплаченого вимушеного прогулу, згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03.05.2006 року, складає один рік. Позивачу, після поновлення на роботі, відповідачем надано відповідно чергова відпустка за час вимушеного прогулу строком на 31 календарних днів та матеріальна допомога у сумі 350 грн.
Отже, суд першої інстанції розглядаючи справу в досить повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки час вимушеного прогулу складає 3 роки і 10 місяців, тому відповідач зобов*язаний виплатити компенсацію за невикористану чергову відпустку за 3 роки і 10 місяців, є безпідставними та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Згідно ст.. ст..82 КЗпП України, ст..9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи \ посада \ та заробітна плата повністю або частково \в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботі \.
Як убачається з матеріалів справи час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням ОСОБА_1 згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03.05.2006 року становить один рік \а.с.4-8\. Вищевказане рішення в цій частині не скасовано та набрало законної сили. Відповідач надав ОСОБА_1 за цей рік відпустку та виплатив матеріальну допомогу у сумі 350 грн., чого не оспорює позивач.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції по справі ухвалено законне та вмотивоване рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються висновками суду.
Керуючись ст..ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: