Справа № 22ц-2754 Головуючий в І інстанції
Ковальчук О.В.
Категорія 31 Доповідач Вадзінський П.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
Головуючого: Колісниченка А.Г.,
Суддів: Вадзінського П.О.,
Семиженка Г.В.,
при секретарі Перевознік В.В.,
за участю адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 08 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ВАТ «Каланчацький маслозавод» до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної працівниками при виконанні трудових обовя,зків злочином за рахунок держави, -
В С Т А Н О В И Л А:
В вересні 2009 року ВАТ «Каланчацький маслозавод» звернувся до суду із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 травня 2009 року відповідачі, які перебували з ним в трудових відносинах і перебували на посаді водій-експедитор, були відправлені у відрядження до м. Донецьк, Луганськ та Полтаву для виконання виробничих завдань щодо поставки продукції, яку відповідачі прийняли під звіт за товарно-транспортних накладними № 148,1904,1905,1906 на загальну суму 267624 гривні 07 копійок з перевезенням вантажним автомобілем марки КАМАЗ 5410 реєстраційний номер НОМЕР_1. 20 травня 2009 року відповідачі у м. Донецьк та Луганськ, відвантажили частину отриманого товару за що отримали грошові кошти в сумі 157137 гривень 39 копійок, які зі слів відповідачів, 20 травня 2009 року були викрадені з кабіни автомобіля біля с. Карловка на автодорозі Київ – Луганськ - Ізварино. Вважає, що звини відповідачів підприємству були заподіяні збитки в сумі 157137 гривень 39 копійок. 25 травня 2009 року по даному факту Ясіноватським МУ УМВС України в Донецькій області було порушено кримінальну справу за ч.4 ст. 185 КК України. Оскільки відповідно до діючого трудового законодавства, працівники несуть відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, коли між працівником і підприємством укладено договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей переданих йому для зберігання або для інших цілей. Просило стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Каланчацький маслозавод» по 78568 гривень 69 копійок з кожного, в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 08 квітня 2010 року заявлені позивачем позовні вимоги задоволені в повному обсязі. З ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Каланчацький маслозавод» стягнено по 78568 гривень 69 копійок з кожного, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної працівниками при виконанні трудових обов’язків. З них же на користь позивача стягнені судові витрати по 845 гривень 69 копійок з кожного.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове, яким провадження у справі закрити, оскільки рішення суду не відповідає вимогам закону та наданим по справі доказам.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 134 Кодексу законів про працю України визначені випадки повної матеріальної відповідальності. Зокрема, відповідно п.1 зазначеної статті, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації якщо між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей. Також пунктом 2 зазначеної статті, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації якщо майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували з ВАТ «Каланчацький маслозавод» в трудових відносинах і працювали у позивача на посаді водій-експедитор. Відповідно до наказу №87 від 19 травня 2009 року відповідачі були відправлені у відрядження до м. Донецьк, Луганськ та Полтаву з 19 по 22 травня 2009 року для виконання виробничих завдань щодо поставки продукції, яку відповідачі прийняли під звіт за товарно-транспортних накладними № 148,1904,1905,1906 на загальну суму 267624 гривні 07 копійок з перевезенням вантажним автомобілем марки КАМАЗ 5410 реєстраційний номер НОМЕР_1. 20 травня 2009 року відповідачі у м. Донецьк та Луганськ, відвантажили частину отриманого товару за що отримали грошові кошти в сумі 157137 гривень 39 копійок. 21 травня 2009 року ОСОБА_5 повідомив керівництво ВАТ «Каланчацький маслозавод» про те, що 20 травня 2009 року біля с. Карловка на автодорозі Київ – Луганськ – Ізварино, з кабіни, залишеного без нагляду, автомобіля були викрадені отримані ними грошові кошти в сумі 157137 гривень. По даному факту 25 травня 2009 року Ясіноватським МУ УМВС України в Донецькій області було порушено кримінальну справу за ч.4 ст. 185 КК України.
Зважаючи на те, що між працівником ОСОБА_5 та ВАТ «Каланчацький маслозавод» укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 01 червня 2008 року і дія цього договору поширюється на весь час перебування його на посаді водій-експедитор, то ОСОБА_5 має нести матеріальну відповідальність у відповідності з п.1 ст.134 КЗпП України, а відповідач ОСОБА_4, який працював на посаді водій-експедитор і перебуваючи у відрядженні з 19 по 22 травня 2009 року отримав майно під звіт за разовими документами за товарно-транспортних накладними № 148,1904,1905,1906 з подальшим одержанням грошових коштів для збереження, має нести матеріальну відповідальність у відповідності з п.2 ст.134 КЗпП України.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність покладення на ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству.
Оскаржуване рішення суду постановлено у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права в межах заявлених вимог та підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.
Посилання апелянта на те, що сам факт видачі готівки саме йому або ОСОБА_5 не доведений, спростовується поясненнями відповідачів, що саме таку суму вони отримали на збереження.
Крім того д оводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи і спростовують висновки суду, а вказані в скарзі посилання на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними і задоволенню не підлягають.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, не вбачається.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише
формальних підстав.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 08 квітня 2010 року – залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: