Справа №22ц-20895/10 Головуючий в 1 інстанції - Макарова Т.Ю.
Категорія 34 ( 4 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Митрофанової Л.В.
суддів Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг – Діжак Олени Степанівни
представника відповідача ВАТ «ПівдГЗК» - Курчиної Наталії Віталіївни
представника ДП «Кривбасшахтозакриття» - Троценко Вікторії Валеріївни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1, відповідачів - відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Широківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Широківська селищна рада Широківського району Дніпропетровської області, Новолатівська сільська рада Широківського району Дніпропетровської області про усунення загрози життю, здоров’ю, майну позивачів, створеної недотриманням вимог діючого природоохоронного законодавства під час здійснення підприємницької (господарської) діяльності на об’єктах підвищеної небезпеки та про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ВАТ «Південний ГЗК», до ВАТ АрселорМіттал Кривий Ріг», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Широківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Широківська селищна рада Широківського району Дніпропетровської області, Новолатівська сільська рада Широківського району Дніпропетровської області і просила зобов’язати відповідачів за рахунок власних коштів відселити її з місця постійного проживання, придбати за рахунок власних коштів однокімнатну устатковану квартиру в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, стягнути на її користь компенсацію в розмірі дійсної вартості належної їй Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 Широківського району Дніпропетровської області в сумі 28363грн. та стягнути у відшкодування моральної шкоди 19 440 грн. і судові витрати.
Ухвалою суду від 06 грудня 2005 року в якості співвідповідача по справі залучено ДП «Кривбасшахтозакриття».
Ухвалою суду від 07 вересня 2007 року в процесуальних документах замінено найменування відповідача «ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» на «Арселор Міттал Кривий Ріг» яке згідно статуту є повним юридичним правонаступником ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг».
Позивач неодноразово уточнювала, змінювала свої позовні вимоги і відповідно до позовної заяви від 28 жовтня 2009 року позивач остаточно просила суд стягнути солідарно з відповідачів грошову компенсацію середньої ринкової вартості необхідної для її проживання однокімнатної устаткованої квартири в Саксаганському районі м. Кривого Рогу ринковою вартістю 168323 грн.; стягнути з відповідачів солідарно завдану їй моральну шкоду в розмірі 16206грн. та відшкодувати їй судові витрати.
Рішенням Інгулецького районного суду від 12 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ВАТ «Південний ГЗК», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ДП «Кривбасшахтозакриття» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та стягнуто солідарно на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні грошової компенсації в розмірі 168323грн. та судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що створена діяльністю відповідачів загроза її життю і здоров’ю повинна бути відшкодована шляхом стягнення з останніх матеріальної шкоди в порядку ст. ст. 22, 1166 ЦК України.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд не вірно дав оцінку доказам, не обґрунтовано застосував ст. 1190 ЦК України. Крім того суд відмовляючи у задоволенні позову матеріального характеру, визнав право відповідача на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Південний ГЗК» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, так як суд не вірно оцінив письмові докази та не навів доказів наявності вини у завданні позивачу моральної шкоди
В апеляційній скарзі відповідач ДП «Кривбасшахтозакриття» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, з тих підстав, що їх вини у спричиненні моральної шкоди позивачу немає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, а апеляційна скарга позивача відхиленню з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1 Широківського району Дніпропетровської області, який розташований на лівому березі ріки Інгулець та межує з півночі з відвалами ВАТ «Південного ГЗК», які знаходяться на відстані 600м. від села, з північно-східної сторони межує з хвостосховищем «Войкове», яке належить ВАТ «Південний ГЗК» та з хвостосховищем «Об’єднане», яке належить ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» та ВАТ «Південний ГЗК», які знаходяться на відстані 1,7 – 3,3 км. від села та межує з південно-східної сторони на відстані 3 км. від села зі ставком – накопичувачем шахтних вод в балці Свистунова, який належить КП «Кривбасшахтозакриття».
У зв’язку з промисловою експлуатацією зазначених об’єктів у грунтові води за місцем проживання позивачів стались витоки високомінералізованих та забруднених вод у зв’язку з чим на початку 80-х років минулого століття і до теперішнього часу на даній території стали виявляться зсувні, суфозійні явища, деформація земної поверхні, які впливають на стан будинку і земельної ділянки позивачів.
Таким небезпечним екологічним становищем в с. Новоселівка на протязі тривалого часу і по теперішній час займаються органи місцевої влади, місцевого самоврядування та другі органи державної виконавчої влади.
Разом з тим, садиба позивачки не знаходиться в межах встановленої санітарно-захисної зони і територія де знаходиться будинок позивача не визнана зоною надзвичайної екологічної ситуації відповідно до ЗУ «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». Крім того, будинок ОСОБА_1 не визнаний у встановленому порядку аварійним, тому доводи в апеляційній скарзі про те, що відповідачі повинні відшкодовувати компенсацію вартості житла є безпідставними і спростовуються висновками суду.
Виходячи з цих обставин, суд дійшов висновку, що позивачу, внаслідок її тривалого проживання в с. Новоселівка Широківського району Дніпропетровської області, завдана моральна шкода яка виразилась: у проживанні її на забрудненій території, у нанесенні пилу з відвалів на її садибу, у обмеженні користування питною водою, у перетворенні питної води у її колодязі на високомінеральнізовану воду непридатної для вживання та у не можливості позивачки ОСОБА_1 в реалізації свого права на відчуження будинку із-за відсутності попиту на його купівлю.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди позивачці, суд зазначив, що підприємства відповідачів (кар’єри, відвали, гідротехнічні споруди) представляють єдиний індустріальний вузол і розмежувати їх вплив на оточуюче середовище не можливо і з цих підстав суд дійшов висновку про солідарну відповідальність відповідачів за спричинену позивач моральну шкоду.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є помилковим, оскільки не відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Суд не навів в рішенні доказів про протиправну діяльність (бездіяльність) відповідачів, якими було завдано моральну шкоду та не зазначив в чому полягає причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) відповідачів та настанням моральної шкоди для позивача.
Колегія суддів вважає, що господарська діяльність відповідачів, яка пов’язана з експлуатацією об’єктів підвищеної небезпеки – гідроспоруд, відвалів, не знаходиться в причинно-наслідковому зв’язку з моральною шкодою, якої зазнає позивач в селі Новоселівка, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів про невиконання відповідачами або про їх ухилення від виконання рішень органів державної влади, інших компетентних органів по виконанню конкретних дій у виробничій діяльності з метою недопущення негативного техногенного впливу на навколишнє середовище за місцем проживання позивачки.
Відповідачі надали суду докази про те, що всі гідрогеологічні споруди будувалися згідно проектів з позитивними висновками експертних установ і були прийняті в експлуатацію державними комісіями, а в період їх експлуатації не надходили приписи відповідних органів про негативний вплив їх виробничої діяльності на територію села Новоселівка та у тому числі і на будинок позивачки.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивачки моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки географічне розміщення с. Новоселівка та промислова експлуатація об’єктів на протязі тривалого часу привели до негативних геологічних процесів на території села Новоселівка де проживає позивач.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» - задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2010 року в частині стягнення моральної шкоди солідарно з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» на користь ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн. та на користь держави судового збору в сумі 8,50 грн. скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» про стягнення солідарно моральної шкоди - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: