ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 р. № 2а-1492/08/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
при секретарі Гіщинській С.Я.
за участі представників
позивача Демчик О.І.
відповідача Білоуса А.Т.,
Робейко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Прогрестехбуд»до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 жовтня 2004 року №0000482600/0, №0003312350/0, №0000472600/0 та №0003322350/0.
В позовній заяві та письмових додаткових поясненнях посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної перевірки складено Акт від 29 вересня 2004 року, яким зафіксовані виявлені порушення. На підставі цього Акту винесені податкові повідомлення-рішення від 04.10.2004 року про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток №0000482600/0 і №0003312350/0 та про визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість №0000472600/0 і №0003322350/0. Із висновками зазначеними в Акті перевірки не погодився. Зокрема пояснив, що висновки перевіряючих щодо завищення валових витрат підприємства у ІІ півріччі 2003 року шляхом неправильного відображення у обліку операцій по взаєморозрахунках із ТзОВ «Лео Стар», не відповідають фактичним обставинам справи. Протягом вказаного періоду між позивачем та ТзОВ «Лео Стар»розрахунки проводилися на підставі окремих угод, укладених між даними контрагентами. Оскільки жодна із сторін укладених договорів не виступала з ініціативою проведення зарахування зустрічних вимог, тому зустрічні зобов’язання продовжували існувати, а розрахунки по них у обліку відображалися окремо, в розрізі окремих договорів, що не суперечить правилам ведення податкового обліку. Натомість, висновки перевіряючих грунтуються на згорнутій схемі розрахунків між контрагентами, тобто не в розрізі окремих угод, а лише по конкретному контрагенту. Вважає неправомірним висновок вищенаведеного Акту щодо завищення позивачем валових витрат у зв’язку з віднесенням до таких витрат сум відсотків, нарахованих за користування кредитом у І півріччі 2004 року, оскільки, кредитні договори, укладались підприємством з метою залучення коштів для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, які далі використовувалися підприємством у своїй господарській діяльності з метою одержання прибутку. Неправомірним вважає, також, виключення з складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які на думку перевіряючих не були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, оскільки на час перевірки всі суми податкового кредиту були підтверджені наданими відповідачу податковими накладними та розрахунковими документами про оплату товарів, робіт, послуг. Вказує на те, що здійснення господарських операцій з придбання товарів, робіт і послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що за результатами перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2003 року по 30 червня 2004 року, складено Акт від 29 вересня 2004 року в якому зафіксовані виявлені порушення. Так встановлено, що позивачем двічі включено до складу валових витрат та до податкового кредиту з ПДВ, вартість паливно-мастильних матеріалів, придбаних останнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Стар», перший раз –по даті сплати авансів, а другий раз –по даті отримання товарів. Встановлено безпідставне включення до складу валових витрат суми відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, які не використовувалися позивачем у господарській діяльності з огляду на те, що такі кошти спрямовувалися на операції купівлі-продажу нафтопродуктів, однак такий вид діяльності відсутній в Статуті позивача. Крім цього, виявлено безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми цього податку, які не підтверджені податковими накладними або суми на підтвердження яких подані неналежно оформлені податкові накладні. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.-28.04.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 року по даній справі, матеріали справи направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.
Представники відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
На виконання Ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2008 року судом встановлено наступні обставини справи та надану їх правову оцінку.
В період з 18 серпня по 29 вересня 2004 року працівниками Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області проведена комплексна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2003 року по 30 червня 2004 року, за результатами якої виявлено, що таким допущено порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних мащин і механізмів», ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.4.2.1 п.4.1 ст.4, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», про що складено відповідний Акт №130/23/22424901 від 29 вересня 2004 року.
На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 04 жовтня 2004 року винесено податкові повідомлення-рішення №0003322350/0, яким визначено позивачу зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 416 426 грн., з яких 277 617 грн. за основним платежем та 138 809 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000472600/0, яким визначено зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 665 208 грн., з яких 443 472 грн. за основним платежем та 221 736 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0003312350/0, яким визначено зобов’язання по податку на прибуток підприємств і організацій в сумі 163 950 грн., з яких 109 300 грн. за основним платежем та 54 650 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000482600/0, яким визначено зобов’язання по податку на прибуток підприємств і організацій в сумі 728 547 грн., з яких 485 698 грн. за основним платежем та 242 849 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з листа Прокуратури м.Стрий №06/1174 вих від 05 травня 2010 року, за результатами розгляду матеріалів перевірки на підставі вищенаведеного Акту №130/23/22424901 від 29 вересня 2004 року по Закритому акціонерному товариству «Прогрестехбуд»прокурором м.Стрий 24 січня 2005 року порушено кримінальну справу №170-0160 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами вказаного суб’єкта господарювання за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального Кодексу України, яка скерована для розслідування в слідче відділення МГ ВПМ Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області, однак за даними УІТ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області вказана кримінальна справа 24 листопада 2005 року закрита слідчим слідчого віділення МГ ВПМ Стрийської об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області на підставі ст.6 п.2 Кримінально-процесуального Кодексу України.
В п.2.2 розділу 2 Акту перевірки описано розбіжності щодо включення до валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та авансових платежів, що призвело до завищення валових витрат підприємства на суму 2 342 804 грн. Завищення валових витрат позивачем полягало у подвійному віднесенні до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Стар», а саме, перший раз по даті сплати авансових платежів, другий раз –по даті оприбуткування товару. Зазначено, що підприємством повторно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість, суми сплачені на придбання паливно-мастильних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Стар». Також в розділі 2 Акту перевірки вказується на факти включення позивачем до валових витрат сум нарахованих відсотків за користування кредитами, які з пояснень позивача використовувалися на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, однак за висновками перевірки такі не використовувавалися позивачем у його господарській діяльності, оскільки довідка із статистики щодо позивача не передбачає такого виду його діяльності. В п.2.5 Акту перевірки вказується на виявлені факти включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання товарів, робіт, послуг, на підставі накладних, оформлених неналежним чином, на загальну суму 80 344, 40 грн. Також відображено, що суми податку, які включені позивачем до складу податкового кредиту, на момент перевірки залишалися непідтвердженими на суму 47 086, 58 грн.
Згідно пунктів 1, 7, 8 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом; застосовувати до юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах, а також до фінансових установ, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім банків) до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, штрафні санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п.б пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Позивачем в періоді, що перевірявся, отримувалися кошти згідно кредитних договорів №12-2/155 від 31 листопада 2002 року, №12-204/09 від 30 січня 2004 року, №12-2-04/17 від 12 лютого 2004 року, №12-2-04/44 від 31 березня 2004 року.
У висновку судово-бухгалтерської експертизи зазначено, що дослідженням поданих кредитних договорів екпертом встановлено, що вказані кредитні договори укладалися підприємством для залучення коштів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, які в подальшому використовувалися підприємством у своїй господарській діяльності з метою одержання прибутку. Паливно-мастильні матеріали реалізовувалися підприємством за ціною, вищою ціни придбання, а позитивна різниця включалася до складу валового доходу.
Однак позивачем не подано розрахунків та не надано підтверджуючих документів щодо кредитних договорів з розбивкою по сумах отриманих доходів з урахуванням витрат по виплаті відсотків по кредиту, які б дозволили встановити наявність позитивного фінансового результату внаслідок проведення зазначенних господарських операцій.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Крім цього, в Статуті позивача чітко не наведений такий вид діяльності як купівля-продаж паливно-мастильних матеріалів.
Частиною 3 ст.62 Господарського Кодексу України визначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Згідно ст.57 вищенаведеного Кодексу, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем правомірно встановлено факт безпідставного включення позивачем до складу валових витрат сум відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, які не використовувалися позивачем у господарській діяльності, а відтак позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час існування відносин з приводу яких виник спір, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 ст.7 вищенаведеного Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно абзаців 3, 4, 6 п.1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №326 від 11 червня 2004 року, перед початком проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані суб'єктом підприємницької діяльності документи, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності за період, що перевіряється. Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням. У кінці опису суб'єктом підприємницької діяльності повинно бути зазначено, що для проведення перевірки документи надані в повному обсязі, інші документи, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суб’єкт господарювання зобов’язаний подавати працівникам органів державної податкової служби на час проведення перевірки усі наявні в нього підтверджуючі документи за відповідний період діяльності, щодо якого здійснюється перевірка, та несе відповідальність за усі можливі негативні для нього наслідки, які можуть виникнути у зв’язку з неподанням чи ухиленням від подання окремих документів.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»передбачені усі обов’язкові реквізити такої накладної на порядок її заповнення.
А відтак, з цих підстав суд відмовляє в задоволенні позову в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість щодо сум цього податку, які не підтверджені податковими накладними або на підтвердження яких подані неналежно оформлені податкові накладні, зокрема в яких відсутні такі реквізити як податковий номер, місце розташування юридичної особи та відтиск печатки.
Пунктом 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.2 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Щодо висновків Акту про подвійне віднесення позивачем до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Стар», а саме, перший раз по даті сплати авансових платежів, другий раз –по даті оприбуткування товару, та повторним віднесенням до податкового кредиту з податку на додану вартість, сум сплачених на придбання паливно-мастильних матеріалів від вказаного контрагента, суд не вбачає наявності достатніх підстав для визнання таких неправомірними, оскільки позивач не надав суду відповідних доказів на підтвердження підставності своїх позовних вимог.
На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, здійсненні позивачем судові витрати компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову Закритого акціонерного товариства «Прогрестехбуд»до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2010 року.
Головуючий Ланкевич А.З.