Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2010 року Справа № 2а-9069/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання: Гришиній О.Ю.,
за участю редставників сторін:
від позивача – головного спеціаліста по юридичним питанням та кадровій
роботі Крупської Ю.В., довіреність №7994 від 01.12.2010,
від відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про скасування постанови ВП №18822980 від 25.10.2010 про накладення штрафу за невиконання рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
11 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанов про накладення штрафу від 25.10.2010 за виконавчими провадженнями: ВП № 10696778, ВП № 11017681, ВП № 13528951, ВП № 13471931, ВП № 11015885, ВП № 11575324, ВП № 12087595, ВП № 12094418, ВП № 11911615, ВП № 10858434, ВП № 11018254, ВП № 11015564, ВП № 11018759, ВП № 11017281, ВП № 11017484, ВП № 17456329, ВП № 18822980, ВП № 12386831, ВП № 11911159, ВП № 13180358, ВП № 11485647, ВП № 13665756, ВП № 14475683, ВП № 11018876, справі було присвоєно номер №2а-8521/10/1270.
Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Широкої К.Ю. від 22 листопада 2010 року позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції про скасування постанов про накладення штрафів за невиконання рішення суду від 25.10.2010 року за вказаними виконавчими провадженнями було роз’єднано у самостійні провадження.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду ВП №18822980 від 25.10.2010 року, що перебувала в провадженні судді Широкої К.Ю., було передано для подальшого розгляду судді Цицюрі О.О. з присвоєнням окремого номеру №2а-9069/10/1270.
Ухвалою судді Цицюри О.О. від 24.11.2010 року справу №2а-9069/10/1270 було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 01.12.2010 року.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що у відповідача на виконанні знаходиться виконавчий лист №2а-1232 від 02.06.2009 року, виданий Лутугинським районним судом Луганської області, про зобов’язання УПСЗН Лутугинської РДА перерахувати та виплатити ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат. Так, 02.11.2010р. на адресу УПСЗН Лутугинської РДА надійшов супровідний лист №6893/14-32/10 від відповідача разом з постановою про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення Лутугинського райсуду щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат. Вважав ,що вказана постанова винесена всупереч чинного законодавства та просив скасувати її, мотивуючи тим, що рішення про відкриття виконавчого провадження, яке б зобов’язувало Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області виконати певні дії з Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області не надходило. Не зважаючи на ці обставини, відповідачем 25.10.2010 року було винесено постанову ВП №18822980 про накладення на позивача штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду. За таких обставин, позивач просив скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області ВП №18822980 від 25.10.2010 року про накладення штрафу.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та у доповненнях до позовної заяви (аркуші справи 27-28).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Згідно з ч. 5 ст. 181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом 10 днів після відкриття провадження у справі.
Зважаючи на сплив строку вирішення спору та враховуючи приписи статті 128 КАС України, згідно яких неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності за ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV та за своєю природою є адміністративно-правовими.
У відповідності до ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні – державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у т.ч. на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998р. №202/98-ВР визначено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Він здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
За приписами ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. Відповідно до вимог ч. 2 цією норми, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Судом встановлено, що супровідним листом вих.№6893/14-32/10 ППВР ВДВС Головного управління юстиції в Луганській області 02.11.2010 року надіслало на адресу УПСЗН Лутугинської РДА постанову ВП№18822980 про накладення штрафу від 25.10.2010 року в розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення Лутугинського районного суду щодо зобов’язання УПСЗН Лутугинської РДА перерахувати та виплатити ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат.
Згідно пояснень представника позивача під час судового засідання постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №18822980 з виконання виконавчого листа № 2а-1232/09, виданого Лутугинським районним судом Луганської області 02.06.2009, про зобов’язання УПСЗН Лутугинської РДА перерахувати та виплатити ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат, до Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області не надходила.
На підтвердження вказаного позивачем надано суду для огляду журнали обліку вхідної кореспонденції 09.01.2009 по 24.09.2009 та з 25.09.2009 по 03.11.2010, згідно яких постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №18822980 з виконання виконавчого листа №2а-1232/09, виданого Лутугинським районним судом Луганської області 02.06.2009, про зобов’язання УПСЗН Лутугинської РДА перерахувати та виплатити ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат, до Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області не надходила, про що також позивачем складено акт від 02.12.2010 року (аркуш справи 29).
Статтею 30 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримано боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем доказів прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 18822980 на підставі виконавчого листа № 2а-1232, виданого Лутугинським районним судом Луганської області 02.06.2009 року, щодо зобов’язання УПСЗН Лутугинської РДА перерахувати та виплатити ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат, а також доказів її направлення до Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської РДА Луганської області не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень при виконанні своїх функцій відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV не дотримано порядку відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документу, а саме щодо направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику у встановлений законом строк та надання строку для добровільного виконання рішення. Внаслідок чого оскаржувана постанова ВП № 18822980 від 25.10.2010 року про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської райдержадміністрації Луганської області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 340,00 грн. підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 87 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
З приписів ст.ст.71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Предметом спору у даній справі є поважність чи неповажність причин невиконання судового рішення.
Суд, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві та додаткових до неї поясненнях доводи позивача є обгрунтованими та, задовольняючи позовні вимоги УПСЗН Лутугинської РДА, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було отримано постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №18822980 за виконавчим листом №2а-1232, виданим 02.06.2009 року Лутугинським районним судом щодо зобов’язання УПСЗН Лутугинської РДА перерахувати та виплатити ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат, що призвело до порушення прав позивача на оскарження постанови про відкриття провадження та є поважною причиною для невиконання рішення суду.
Питання про судові витрати судом не вирішується, оскільки судовий збір, сплачений одноразово позивачем у розмірі 3,40 грн., вже стягнуто на користь останнього з Державного бюджету України постановою Луганського окружного адміністративного суду 26.11.2010 року по справі №2а-8521/10/1270.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 02 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено на 07 грудня 2010 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про скасування постанови ВП №18822980 від 25.10.2010 про накладення штрафу за невиконання рішення суду задовольнити повністю.
Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області ВП №18822980 від 25.10.2010 року про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області штрафу за невиконання рішення суду в сумі 340,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 07 грудня 2010 року.
СуддяО.О. Цицюра