УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого – Стана І. В.,
суддів – Симаченко Л. І., Лізанця П. М.,
з участю прокурора –Завальського О. Я.,
засудженого – ОСОБА_1 та його
захисника – ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 16 липня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, несудимий,
засуджений за ч. 3 ст. 358 КК України на два роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 190 КК України на п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком – три роки з покладенням на нього обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.
За ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_1 виправданий.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у заволодінні за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чужим майном шляхом обману за таких обставин: 24 березня 2008 року з метою незаконного отримання кредиту під приводом придбання автомобіля марки «TOYOTA CAMRY 2.4 XLE» на підставі підроблених документів - рахунку № НОМЕР_1 від 11 березня 2008 року; договору купівлі – продажу автомобіля з використанням банківського кредиту № 78 без дати, укладеного з ПП «УжАвтотрейд»; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2», виданого РЕВ Ужгородського МРВ УДАЇ - уклав кредитний договір із Закарпатською обласною дирекцією ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав кошти в розмірі 36 000 доларів США, що за курсом Національного банку становить 227 500 гривень, з яких 15 000 гривень передав ОСОБА_3, а інші використав на власні потреби.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 209 КК України – набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів одержаних злочинним шляхом, суд у вироку зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що засуджений здійснював незаконні фінансові операції, зокрема перераховував кошти з одного рахунку на інший з метою надання їм легального характеру, а тому дії підсудного не містять ознак легалізації.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає, що судом при звільненні ОСОБА_1 від покарання з випробуванням не було враховано, що злочин відноситься до категорії особливо тяжких і заподіяна банку шкода не відшкодована.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора про скасування вироку з наведених в апеляції підстав, пояснення засудженого та його захисника, які просили залишити вирок суду без зміни, посилаючись на щире каяття та часткове відшкодування заподіяної шкоди, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В:
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 16 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію прокурора - без задоволення.
Повний текст ухвали буде оголошено 7 грудня 2010 року о 14 годині.
Судді: