ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня2024 року

м. Київ

справа № 177/369/21

провадження № 61-14969 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року у складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права на недоторканість приватного життя.

Позовна заява обґрунтована тим, що він є власником дачної ділянки в обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Союз-1» (далі - ОК «СТ «Союз-1»), розташованої за адресою: вул. Горіхова, 4, с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область, є споживачем електричної енергії за вказаною адресою.

17 лютого 2021 року близько 10.00 год. до нього прийшли ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які представилися членами комісії по виявленню боржників, з якими також був голова кооперативу ОСОБА_5 . Дозвіл на вхід до своєї ділянки він надав виключно голові кооперативу ОСОБА_5 , за яким закрив двері воріт. Проте без дозволу, самовільно відкривши ворота, на його ділянку вторглись ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які почали здійснювати дії по перевірці електричної розетки, яка знаходиться з торцевої частини його будинку і розташована нижче електричного лічильника. На запитання, на якій підставі вони зайшли на його приватну територію та здійснюють перевірку, ОСОБА_2 вказав про наявність припущень, що розетка встановлена з порушенням електромонтажу. При цьому жоден із присутніх не був професійним електриком, що викликає сумнів у наявності повноважень у вказаних осіб на здійснення цих дій.

Після перевірки приладом напруги електричної розетки, ОСОБА_2 сказав, що ця розетка встановлена незаконно, після чого лічильник було опломбовано, складено акт про порушення, а його звинувачено у крадіжці електроенергії. При цьому акт про незаконне підключення до електромережі від 17 лютого 2021 року вказані особи принесли із собою з вже надрукованими його прізвищем ім`ям та по батькові.

Вказував, що увесь час ОСОБА_2 без дозволу вів приховану зйомку на свій мобільний телефон, а згодом виклав це відео в мережі Інтернет в месенджері «Viber» в групі (мовою оригіналу) «ІНФОРМАЦІЯ_2» членів - ОК «СТ «Союз-1» з коментарем: «Тепер треба порушнику направити повідомлення про штраф». Вказане відео з коментарями передивилась велика кількість людей.

Вважав, що опублікувавши зазначене відео в мережі Інтернет ОСОБА_2 дискредитував його чесне ім`я воїна-афганця, учасника війни, інваліда війни, громадського діяча, принизив його честь, гідність, заплямував репутацію, скомпрометував і зганьбив перед родичами, колегами, знайомими. Крім того, незаконним проникненням на його приватну територію та проведенням незаконної відеозйомки, що є порушенням його права на недоторканність приватного життя, йому завдано й моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 , а саме: « ОСОБА_8 краде електроенергію кооперативу «СТ Союз-1»;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення в «Vibег», група (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_1», наступного тексту спростування: «Я, ОСОБА_2 навмисне оприлюднив завідомо недостовірну та спотворену мною інформацію щодо крадіжки електроенергії у кооперативі «СТ Союз-1» ОСОБА_13 і виклав своє відео, яке знято з порушенням закону, з ціллю зганьбити чесне ім`я ветерана-афганця. Перепрошую»;

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду за розповсюдження завідомо недостовірної інформації в розмірі 100 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду за порушення права на недоторканність приватного життя в розмірі 100 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь його представників матеріальну шкоду, виходячи з кількості судових засідань помноженої на 288, 88 грн, на кожного представника (судові витрати, пов`язані з явкою до суду, у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту поширення відповідачем інформації, зазначеної ним у позові, що унеможливлює встановлення обставин її достовірності.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не довів, а суди не встановили порушення відповідачем будь-яких прав позивача, відсутні правові підстави задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 576/910/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 177/369/21 із Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про недоведеність позову, не надали належної оцінки доказам, зокрема, акту про порушення від 17 лютого 2021 року за підписом ОСОБА_2 , складеного за адресою належної йому ділянки; акту від 20 лютого 2021 року повторної перевірки лічильника, яким встановлено відсутність будь-яких порушень з боку позивача; акту від 20 лютого 2021 року, складеного головою СТ «Союз-1» та бухгалтером про те, що комісії по виявленню боржників не існує, а особи, які складали акт від 17 лютого 2021 року, є самопроголошеними, на загальних зборах кооперативу не обирались, а тому їх дії є незаконними; ОСОБА_2 взагалі не є членом кооперативу, а тому не мав права підписувати акт.

Вказаними доказами, на думку заявника, підтверджується факт незаконного проникнення ОСОБА_2 на приватну ділянку позивача, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 30 Конституції України; здійснення незаконної, без згоди власника, відеозйомки позивача та його майна, що є порушенням права на приватне життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 397 ЦК України).

Наслідком вказаних неправомірних дій відповідача стало розповсюдження відповідачем відеоінформації про позивача в мережі Інтернет, яка порушує його права на повагу до його честі, гідності та недоторканість ділової репутації, що призвело до заподіяння позивачу моральних страждань.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником дачної ділянки у ОК «СТ «Союз-1», розташованої за адресою: вул. Горіхова, 4, с. Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область, а також, споживачем електричної енергії, яка надається за вказаною адресою.

17 лютого 2021 року у складі комісії: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 складено акт про незаконне підключення до електромережі ОК «СТ «Союз-1» на ділянці по АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (а. с. 7, т. 1).

Інформація про незаконне підключення ОСОБА_1 до мереж електропостачання СТ «Союз-1» спростована актом від 20 лютого 2021 року, підписаним членами кооперативу ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , які провели повторну перевірку приладу обліку електроенергії за адресою позивача та не виявили порушень (а. с. 8 зворот, т. 1).

Крім того, у відповідь на заяву ОСОБА_1 головою правління ОК «СТ «Союз-1» ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_12 , 20 лютого 2021 року складено акт, у якому вказано, що комісії по виявленню боржників в кооперативі не існує; особи, які складали акт від 17 лютого 2021 року, є самопроголошеними членами комісії, на загальних зборах кооперативу не обирались, їх дії і складені ними документи не мають правового підґрунтя і є незаконними; ОСОБА_2 взагалі не є членом кооперативу (а. с. 9 зворот, т. 1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 поширив в мережі Інтернет в месенджері «Viber» в групі членів ОК «СТ «Союз-1» інформацію, яка принижує його честь та гідність, а саме: « ОСОБА_8 краде електроенергію кооперативу «СТ Союз-1».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 2318/1249/2012).

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20-ц, від 22 травня 2024 року у справі № 461/428/23.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права та надавши належну правову оцінку доводам сторін, зазначеним позивачем обставинам поширення спірної інформації, поясненням свідків, а також наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів (скріншотів тощо) на підтвердження того, що інформація, яку він вважає недостовірною та просить спростувати, була розміщена у мережі Інтернет в месенджері «Viber» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2». Крім того, після зміни керівника ОК «СТ «Союз-1» вказана група у месенджері «Viber» була видалена.

Дослідивши відеозапис, який за твердженнями позивача був розповсюджений в месенджері «Vibег» в групі членів кооперативу, суди встановили, що в домоволодіння ОСОБА_1 зайшли голова ОК «СТ Союз-1» ОСОБА_5 , два члени кооперативу - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 , які, як члени комісії, утвореної для перевірки споживання членами кооперативу електроенергії, розпочали перевірку лічильника, розташованого на зовнішній частині будинку позивача. При цьому ОСОБА_1 відчинив хвіртку воріт та впустив голову кооперативу, а інші особи зайшли на подвір`я самостійно, однак ОСОБА_1 будь-яких дій щодо перешкоджання перевірки не чинив. Відеозйомка велася відкрито, фіксувалась саме перевірка лічильника і позивач проти проведення відеозйомки не заперечував.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем факту незаконного проникнення ОСОБА_2 на приватну ділянку ОСОБА_1 без дозволу останнього. Суди правильно вказали про те, що акти від 17 лютого 2021 року, від 20 лютого 2021 року, на які також посилається заявник у касаційній скарзі як на підставу доведеності факту незаконного проникнення відповідача на свою приватну ділянку, не є належними доказами на підтвердження вказаних позивачем обставин.

Отже, судами не було встановлення факту поширення відповідачем інформації, про яку зазначав позивач.

Зазначений висновок зроблений із застосуванням таких загальних принципів судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність, а також з урахуваннях наведених вище принципів оцінки доказів у їх сукупності.

Клопотання позивача про виклик свідків, залучення доказів були розглянуті з урахуванням вимог ЦПК України. З огляду на фактичні обставини спору, поведінку сторін та принцип «балансу вірогідностей» колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що відповідачем було допущено порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були правильно залишені судами попередніх інстанцій без задоволення, з огляду на їх похідний характер від вимог про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів наявності протиправної поведінки відповідача та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Водночас слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі№ 373/2054/16-ц).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та поведінці сторін, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 576/910/15, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович