- 1 -
№2а-219/10-0407
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.12.2010р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,
при секретарі Заіка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, в якому зазначає наступне.
Вона ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно із ст.6 вказаного Закону з 01.01.2006р. їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про Управління Пенсійного Фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30.04.2002р. №8-2, основним завданням органів Пенсійного Фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно з законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, правовідносини стосовно виплати вищевказаної допомоги мають місце між нею та відповідачем.
Позивач зазначає, що на її звернення в усній формі відповідач відмовив їй в проведенні нарахування вказаної допомоги. При цьому замість письмової відмови їй була видана довідка про виплату їй надбавки у розмірі значно нижчому ніж передбачено законодавством. Вона вважає такі дії відповідача неправомірними з наступних підстав.
Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а ст.6 цього Закону у 2006р. поетапно.
В подальшому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дійсно було зупинено дію вищевказаних норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”
Таким чином, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007р. у неї є право на отримання вищевказаної допомоги.
- 2 -
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 право на отримання вказаної надбавки за період 2008 року виникає з 22.05.2008р.
Позивач просить визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування і виплати їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити їй пенсію з урахуванням підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., також зобов`язати відповідача в подальшому, в період з 2009р. і надалі проводити нарахування і виплату їй вказаних підвищень до пенсії.
В судове засідання позивач надала заяву, якою просить розглядати дану справу без її участі, вказала, що підтримує позов в повному обсязі (а.с.12).
Відповідач надав заперечення проти позову, також просить розглядати дану справу без участі його представника (а.с.15,16). В запереченні він зазначив, що в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «діти війни». Термін "мінімальний розмір пенсії за віком" визначено лише в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку відповідача, цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом.
Крім того, відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
На думку відповідача, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» про призупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залишались чинними протягом строку дії цього Закону, так як рішення Конституційного Суду України про невідповідність Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» або окремих статей не виносилось.
Частиною 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 призупинено та статтею 111 встановлено, що виплата підвищення проводиться лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений у новій редакції, якою було передбачено, що підвищення пенсії дітям війни виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Далі в запереченнях відповідач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення п.41 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, зазначені положення даного Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним судом України, при цьому додаткових вимог стосовно порядку його виконання не було визначено.
28.05.2008р. пунктом 8 постанови КМ України №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується у розмірах : з 22.05.2008р. – 48.1грн., з 01.07.2008р. – 48.2грн., з 01.10.2008р. і до сьогоднішнього часу – 49.8грн. Дана постанова є чинною, тому управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську діє згідно норм чинного
- 3 -
законодавства, іншого законодавством не передбачено. Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.
Вивчивши позовну заяву ОСОБА_1, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, зокрема копію окремої сторінки паспорта позивача, де зазначено, що вона народилась 01.01.1944 року (а.с.3), копію пенсійного посвідчення позивача №22806 із зазначенням статусу «Дитина війни» (а.с.4), приймаючи до уваги заперечення відповідача, суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено копією паспорта громадянки України - позивача ОСОБА_1, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3), тому відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” їй надано статус дитини війни, що підтверджено копією пенсійного посвідчення № 22806, виданого 17.08.1999 року, в якому міститься відмітка “Дитина війни” (а.с. 4).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст.110 Закону).
Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п.12 ст.71.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність.
Саме з цього періоду категорії осіб, які мають статус «діти війни», поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним. Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Стосовно виплат підвищення на 30% до мінімальної пенсії за віком у 2008р. суд приходить до наступних висновків. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни в тому числі до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до
- 4 -
пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Дана редакція ст.6 Закону діяла до 22.05.2008р. та втратила чинність у зв`язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.
Відповідно до ст.73 Закону України “Про Конституційний Суд України” в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України” рішення і висновки Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання.
Як вбачається з наданої відповідачем позивачеві довідки (а.с.5), в 2008р. ОСОБА_1 виплачувалась допомога в розмірі 10% від розміру мінімальної пенсії. Не заперечує проти цього і відповідач. В своїх запереченнях проти позову він вказує на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. положення п.41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України. А оскільки зазначені положення названого Закону України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення і при цьому не було визначено для органів пенсійного фонду додаткових вимог стосовно порядку його виконання, то вони застосовували постанову КМ України №530 від 28.05.2008р. (п.8), якою встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується в розмірах : з 22 травня – 48.10грн., з 01 липня – 48.20грн., з 01 жовтня – 49.80грн. При цьому відповідач вказує, що іншого чинним законодавством не було передбачено.
Однак, такі доводи відповідача суд не поділяє, оскільки вони є безпідставними та непереконливими. Дійсно, 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грв., з 01 липня 2008 року – 48,20 грв., з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн.
Це в той час, коли відповідно до статті 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, частиною 2 ст. 3 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. Виходячи з наведеного, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити його у розмірах, передбачених Законом за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Проте відповідний перерахунок відповідачем в 2007 та 2008 р.р. здійснено не було, за виключенням того, що в 2008р. частково здійснювалась зазначена доплата до пенсії – в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, замість належних по закону 30%.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
- 5 -
Суд вважає безпідставними, непереконливими та не обґрунтованими доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.
Суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Вихідним критерієм обчислення цього підвищення є мінімальна заробітна плата.
Вирішуючи питання щодо застосування законодавства для визначення розміру цих виплат, суд виходить за наступного:
Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України («Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за
- 6 -
віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
При застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", слід мати на увазі, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які мають статус дітей війни, конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Станом на 1998, 1999р.р. розмір мінімальної заробітної плати встановлювався законами України про встановлення величини межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2000-2003 роки – законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, на 2004-2010 роки – законами України про державний бюджет на відповідні роки.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплатити їй підвищення до пенсії у вищезазначеному розмірі з 01.01.2009р. і надалі, тобто на майбутнє, суд дійшов до висновку, що з огляду на вищенаведене слід задовольнити ці позовні вимоги стосовно періоду - з 01.01.2009р. по дату винесення постанови суду.
Відповідно до статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюються на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України ”Про соціальний захист дітей війни”.
На 2009 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, що передбачено ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», тобто в розмірі 498 гривень.
З наданої позивачеві відповідачем довідки (а.с.5) вбачається, що в 2009р. та за 8 місяців 2010р. позивачеві щомісячно виплачувалась сума – 48.80грн., що не є сумою, яка відповідає 30% прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.
До часу прийняття рішення суду положення ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому з 01.01.2009 року по 02.12.2010р., тобто по дату винесення даної постанови ( включно), позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що є незаконною
- 7 -
бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 02.12.2010р. згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний Фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України ”Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод і інтересів людини та громадянина, інших суб`єктів владних повноважень.
Згідно до ст.9 ч.1 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А як встановлено в суді, жодних нормативно-правових актів, які б регулювали питання призначення підвищення до пенсії дітям війни, крім Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не існує.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Крім того, статтею 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З цих же міркувань виходив Верховний Суд України, ухвалюючи Рішення №10-рп/2008р., зокрема в п.5.4 якого було встановлено, що “Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони”.
Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії позивачу ОСОБА_1 в період з 09.07.2007р. по
- 8 -
31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. та по дату винесення постанови – 02.12.2010р. згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача стосовно належних їй виплат в зазначених періодах 2007р., 2008р, 2009р. та до дати ухвалення даної постанови є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача надалі, тобто на майбутнє нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу не підлягають задоволенню, о скільки вони стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії з нарахування та виплати вказаної допомоги в майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень), який би можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Так, у відповідача на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно нараховувати щомісячної соціальної державної допомоги ОСОБА_1 у майбутньому. Отже у суду відсутні і підстави для визнання таких дій (бездіяльності) законними або навпаки або до спонукання до вчинення цих дій у майбутньому. Отже, захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення в подальшому.
Крім того, головна умова – настання певної дати для отримання права позивачем на чергову виплату пенсії ще не наступила. До того ж, немає потреби спонукати суб’єкта владних повноважень до виконання законних дій, обов’язок вчинення яких буде встановлений державою в майбутньому.
Таким чином, вимоги позивача про подальше проведення нарахувань і виплату підвищення до пенсії у відповідності з чинним законодавством України підлягають відмові у задоволенні.
Чинним законодавством не передбачено вирішення спорів на майбутній час, оскільки на даний час невідомо, - чи виникне взагалі такий спір в майбутньому. Отже звернення позивача з такою вимогою в даний час є безпідставним та передчасним.
В своєму позові позивач порушила клопотання про поновлення пропущеного нею строку для звернення до суду з даним позовом. Питання про поновлення позивачу пропущеного процесуального строку вирішено ухвалою суду від 27.10.2010 року.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” сума пенсії не одержана своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 113, 152 Конституції України, ст. ст. 69, 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. та №1-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 2,3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28,34,46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про державний бюджет України на 2007р.”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009р.», Законом України «Про
- 9 -
Державний бюджет України на 2010р.», ст.ст.6, 9, 11, 17, 89, 99, 100, 158-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р., з 01.01.2009р. та по дату винесення постанови суду – 02.12.2010р. (включно), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих нею сум підвищення пенсії як дитині війни, визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві пенсії за зазначені періоди часу у відповідності до вказаних норм законодавства.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету 03.40 грн. у відшкодування сплачених та документально підтверджених судових витрат.
В іншій частині, а саме – стосовно здійснення відповідачем вказаного перерахунку та виплат на майбутнє, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Р.А. Литвинова