- 1 -
№ 2-а-204/10-0407
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23.11.2010р. м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Заіка А.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську Дніпропетровської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Вінницькій області, інспектора ДПС роти ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області Тіхон Л.В. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом УДАІ УМВС України у Вінницькій області, інспектора ДПС роти ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області Тіхон Л.В. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що згідно викладених в протоколі та постанові обставин його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 23.09.2010р. о 18.00год. в с. Райгороді, яке зазначене дорожніми знаками 5.45, 5.46, М-12, 458км+300км, керуючи а.м. Шкода д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 100 км/год, перевищив встановлену швидкість на 40 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.
Згідно оскаржуваної постанови і протоколу про адміністративне правопорушення факт порушення зафіксовано приладом «Сокол». Свої заперечення проти факту порушення він виклав письмово в протоколі про адміністративне правопорушення, постанову він вважає незаконною в зв’язку з порушенням працівником ДАІ норм процесуального права і невідповідністю його висновків фактичним обставинам справи. Він рухався позаду іншого автомобіля, тому швидкість, заміряна приладом «Сокол», не є доведеною.
На його прохання відповідач не надав йому документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки державної метрологічної атестації вказаного приладу, а також не надав документів, що підтверджують його обізнаність із характеристиками можливих похибок у вимірах.
Вказаний вимірювальний прилад не є автоматичним засобом фото- та відео фіксації, оскільки він знаходився у працівника ДАІ, який здійснював безпосереднє керування ним. Тобто, параметри, що фіксуються приладом, визначались безпосередньо працівником ДАІ, тобто така фіксація не відповідає вимогам норм діючого законодавства України. Заміри було проведено з порушеннями вимог законодавства, що виключає їх подальше використання в якості доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач також вказує, що під час складання протоколу відповідачем не було прийнято до уваги його пояснення, також йому не була надана копія протоколу про адміністративне правопорушення. Він просить визнати незаконною та скасувати винесену відносно нього постанову серії АВ № 221336 від 23.09.2010р. та закрити провадження у справі за відсутністю у його діях складу правопорушення.
В судове засідання позивач надав заяву, якою просить розглянути дану справу без його участі, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі (а.с.19).
Відповідачі в судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про що є підтвердження в матеріалах справи (а.с.7,10,13-16), але своїм правом прийняти участь в розгляді справи не скористались. Заяв про розгляд справи без їх участі суду не надано. З врахуванням тієї обставини, що на запит суду надіслано адміністративний матеріал, в т.ч. оригінал протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі відповідачів.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
- 2 -
Надаючи юридичну оцінку обставинам даної справи, суд керується наступними нормами права.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За змістом оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії АВ № 221336 від 23.09.2010р (а.с.5) ОСОБА_1 23.09.2010р. о 18.00год. в с. Райгороді, яке зазначене дорожніми знаками 5.45, 5.46, М-12. 458км+300км, керуючи а.м. Шкода д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 100 км год, чим перевищив встановлену швидкість на 40 км год., чим порушив п.12.4 ПДР України, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Будь-яких доказів в підтвердження вини позивача відповідачем не надано, заперечень проти позову не надав.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем-інспектором ДАІ не надані належні докази, передбачені ст.ст. 251, 258 КУпАП того, що позивачем було здійснено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 23.09.2010р. серії АВ1 № 091564, і постанова серії АВ № 221336 від 23.09.2010р були складено відповідачем на підставі фотозйомки, здійсненої приладом «Сокол», але відповідно до вимог ст.14-1 КУпАП адміністративна відповідальність в цьому випадку настає у разі фіксації правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху спеціальними засобами, працюючими в автоматичному режимі, а на зазначеному в постанові відрізку шляху, як вказав позивач, немає
- 3 -
спеціальних засобів, працюючих в автоматичному режимі, і відео зйомка застосовувалась інспектором ДАІ (відповідачем) в ручному режимі і невідомо в якому місці.
Постановою Окружного адміністративного Суду м. Києва від 19.02.2010р. (справа №2в-4268/09/2670) визначено, що дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відео записуючих вимірювачів швидкості «Візир» з метою виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху України є протиправними, оскільки вчинені всупереч вимог ст.11 Закону України «Про міліцію». Суд дійшов висновку, що до прийняття нормативно-правового акту, яким буде надано право Міністерству внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України використовувати для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху радіолокаційні відео записуючі вимірювачі швидкості «Візир» слід заборонити працівникам ДАІ використовувати радіолокаційні відео записуючі вимірювачі швидкості з метою виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем ОСОБА_3 не з’ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, не з’ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідач не зазначив доказів в підтвердження вини позивача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз’яснюється, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.
Доводи позивача про те , що він не порушував ПДР при проїзді вказаного в протоколі та постанові дільниці автодороги, суд вважає такими, що відповідають дійсності, оскільки до постанови не приєднані інші докази. Крім цього, при винесенні постанови порушені права позивача, передбачені ст. 268 КпАП України, тому що він має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, пояснення та заперечення позивача були відповідачем проігноровано та не взято до уваги. В протоколі зазначено свідка, у якого відповідач навіть не відібрав пояснення. Інспектор ДАІ поспішно, формально на протязі 5-ти хвилин склав і протокол про адміністративне правопорушення, і на підставі нього, який не є належним доказом, виніс оскаржувану постанову. При цьому відповідач навіть не вручив позивачеві копії протоколу про адміністративне правопорушення.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення водієм транспортного засобу швидкості руху), у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, крім того відповідачем не було надано доказів відповідно до правомірності свого рішення.
Вирішуючи питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, про що просить в позові ОСОБА_1, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; про закриття справи. В даному випадку суд не є органом, що виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 3 ст. 17 КАС України це питання не відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Тому з наведених підстав в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Позовні вимоги в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, законними, тому суд дійшов до впевненого висновку про їх задоволення.
Відповідно до частини 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України судові витрати по даній справі в розмірі
- 4 -
03.40грн. слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.2, 9, 71, 86, 87, 94, 158-163, 167, 171-2, 185, 186, 254 КАС України, ст.ст. 33 ч.2, 251, 252,256, 268, 280, 283, 284, 288 ч.5 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Вінницькій області, інспектора ДПС роти ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області Тіхон Л.В. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 221336 від 23.09.2010р., винесену інспектором ДПС роти ДПС м. Немирів УДАІ УМВС України у Вінницькій області Тіхон Л.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300.00 грн., а дії відповідача по складанню вказаної постанови визнати неправомірними.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 03.40грн. покласти на рахунок держави.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, вона є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу не пізніше 3-х днів після її складення в повному обсязі.
Суддя Р.А.Литвинова