- 1 -

                                                                                                                                № 2-480/10

                                                  Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                                                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24.11.2010р.       Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

                            в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                           при секретарі  Заіка А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника-адвоката Бобровського А.І, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплові мережі м. Вільногірська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (третя особа – директор КП «Теплові мережі м. Вільногірська» Єременко В.В.),

                                                В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Теплові мережі м. Вільногірська» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому зазначає наступне.

З 20.01.1996р. він працював в Комунальному підприємстві «Теплові мережі м. Вільногірська» (КП «Теплові мережі м. Вільногірська») на різних посадах, а на останній посаді – заступника директора підприємства з 01.10.2001р. по 30.12.2008р.

Наказом №282 від 29.12.2008р. за підписом директора підприємства ОСОБА_4 його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.

З проведеним звільненням та його підставами він не погодився і подав до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання наказу про його звільнення незаконним та поновлення його на роботі на посаді заступника директора підприємства з 29.12.2008р., тобто з дня звільнення.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.11.2009р. його позов було задоволено, наказ про звільнення визнано незаконним та скасовано і він був поновлений на роботі.

Ухвалою від 11.01.2010р. апеляційний суд Дніпропетровської області залишив зазначене рішення без змін.

З 25.11.2009р. наказом по підприємству №261-к, 262-к він поновлений на роботі.

Таким чином, за час з 29.12.2008р. по 25.11.2009р., тобто 9 місяців та 26 (20 робочих) днів він був у стані вимушеного прогулу по незалежним від нього причинам – незаконне звільнення.

В зв`язку з цим він звернувся до адміністрації підприємства про виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу. Неодноразово він звертався до головного бухгалтера з проханням надати йому інформацію стосовно зазначеної заяви, але постійно отримував відговори, і врешті-решт в день нарахування та виплати на підприємстві чергової заробітної плати, 10 лютого 2010 року ніяких виплат не отримав, в зв`язку з чим вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Згідно з наданою йому відповідачем довідки про його заробітну плату її розмір за останні перед звільненням два місяці складає 2756.65грн.  

За 9 повних місяців вимушеного прогулу заробітна плата складає 2756.65грн. х 9міс. = 24 809.85грн.

Розмір виплати за останній неповний місяць вимушеного прогулу складає 2756.65грн., з розрахунку 2756.65грн. середньомісячна заробітна плата : 160 (40годин х тижні)  робочих  годин  на місяць = 17.22грн. за 1 робочу годину х 8 годин = 137.83грн. на

                                                                       - 2 -

день х 20 робочих днів у грудні до дня звільнення = 2756.65грн.

Таким чином, загальний розмір виплати за весь період вимушеного прогулу становить 24 809.85грн. + 2756.65грн. =  27 566.50грн.

Позивач в позові вказує, що після звільнення він був зареєстрований в службі зайнятості м. Вільногірська як безробітний і отримав у вигляді державної допомоги по безробіттю 11 394.74грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 16171.76грн. (27566.50 – 11394.74).

Діями відповідача йому також причинено моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст.237-1 КЗпП України, так як в даному випадку має місце грубе, умисне порушення норм трудового законодавства України.

Відповідач, виконавши рішення про його поновлення на роботі і, знаючи про зобов’язання оплатити його вимушений прогул, не виконав цього обов’язку, змусивши його знову звертатись до суду. Причинена моральна шкода полягає в тому, що він переносить морально-психологічний дискомфорт в зв’язку з невиплатою йому коштів, які підлягають виплаті згідно з законом. Цей дискомфорт має місце в зв’язку з займаною ним посадою замісника директора і впливає на його взаємовідносини з іншими працівниками підприємства.

Зараз він знову повинен витрачати свій час, нервову енергію та грошові кошти для захисту порушених його трудових прав, не має можливості витратити невиплачені йому грошові кошти на свій розсуд, на отримання яких він мав тверду надію з 11.01.2010р., що не входить в звичний порядок його життя.

Сам факт цинічного ігнорування його законних вимог з боку адміністрації (директора) негативно впливає на його психічний стан. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000грн. Він просить стягнути з відповідача на свою користь 16171.76грн. – заробітну плату за вимушений прогул з 29.12.2008р. по 24.11.2009р., у відшкодування моральної шкоди 5000грн. та судові витрати по справі, в тому числі за надання правової допомоги адвоката.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі,  просить його позов задовольнити.

Його представник також підтримав позов свого довірителя, суду додатково пояснив, що судовим рішенням підтверджено, що звільнення позивача з підприємства було незаконним, тому мав місце вимушений прогул. Бухгалтерією відповідача надана довідка про розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, стороною відповідача вона не оспорюється, а оспорюється те, що він був у вимушеному прогулі.

Дійсно, з 2007р. ОСОБА_1 працював за сумісництвом в міському відділі освіти, але має місце незаконне звільнення його з основного місця роботи, а за сумісництвом він працював ще до звільнення. Отже, стан вимушеного прогулу в даному випадку дійсно має місце. А оскільки звільнення визнано незаконним, то є очевидним, що позивачеві завдано моральну шкоду, тому що таке звільнення позначилось на психологічному стані позивача. Він просить задовольнити позов ОСОБА_1

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що суму нарахованої заробітної плати він не оспорює, але вважає, що відсутні підстави для нарахування заробітної плати, оскільки, на його думку, позивач не перебував у стані вимушеного прогулу, оскільки він працевлаштовувався у міський відділ освіти, у них на підприємстві є дублікат трудової книжки позивача, в якій є такий запис. Цей дублікат видавався ОСОБА_1 по його заяві, оскільки в трудовій книжці був невірний запис. З цього дублікату вбачається, що ОСОБА_1 працював у міському відділі освіти.. Він вважає, що позивач там працював постійно і звільнився за згодою сторін, у нього не було вимушеного прогулу, бо він зразу влаштувався у міський відділ освіти. Моральної шкоди йому не завдано, оскільки в період вимушеного прогулу він все-таки отримував якісь кошти від центру зайнятості. Посилання позивача на той факт, що він брав кошти в борг у знайомих, ним не доведено,  також  ним  не  обґрунтовано, - чому саме моральна шкода оцінена  в 5 тис.грн.

                                                                       - 3 -

Він просить відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Третя особа по справі - директор КП «Теплові мережі м. Вільногірська» ОСОБА_4 своєю заявою просить розглядати дану справу без його участі (а.с.18).

Матеріалами справи встановлено наступне.

25.11.2009р. Відділом ДВС Вільногірського міського управління юстиції закінчено виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова (а.с.4,5).

18.11.2009р. на підставі рішення Вільногірського міського суду видано виконавчий лист про поновлення позивача на роботі на підприємстві відповідача на посаді заступника директора КП «Теплові мережі м. Вільногірська» (а.с.6).

Відповідно до довідки бухгалтерії підприємства відповідача за 2008р. заробітна плата позивача складає 33000.57грн. (а.с.7).

За 2009р. позивач отримав державну допомогу по безробіттю в центрі зайнятості в сумі  11 394.74грн., що підтверджується відповідною довідкою (а.с.21).

Як вбачається з листа міського відділу освіти від 22.11.2010р., ОСОБА_1 працював у вказаній установі на посаді спеціаліста з обслуговування приладів з 03.09.2007р. по 13.01.2009р. ; з 10.03.2009р. по 20.04.2009р. він працював там слюсарем з КВП на період виконання оплачуваних громадських робіт (а.с.30).

З оглянутого в судовому засіданні дублікату трудової книжки ОСОБА_1, наданого представником відповідача,  вбачається, що в ньому є запис  за порядковим № 32 про те, що він 08.01.2009р. прийнятий у Вільногірський міський відділ освіти на постійне місце роботи на посаду спеціаліста з обслуговування приладів.

В оглянутому в судовому засіданні дублікаті трудової книжки ОСОБА_1, який надано ним та знаходиться у нього на руках і видана йому при звільненні, такий запис відсутній.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача, заявленим в попередньому судовому засіданні, були оглянуті матеріали цивільної справи №2-351/09 за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплові мережі м. Вільногірська» про поновлення на роботі. 18.11.2009р. по даній справі було ухвалено рішення, яким позов було задоволено.  Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області дане рішення залишено без змін.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено в процесі розгляду даної справи, рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.11.2008р. ОСОБА_1 був поновлений на роботі на підприємстві відповідача. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області дане рішення залишено без змін.

Статтею 235 ч.2 КЗпП України передбачено. що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При розгляді судом справи про поновлення позивача на роботі його вимога про виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу не розглядалась, оскільки, як пояснив позивач, підприємством відповідача не надавалась йому довідка про розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, тому він звернувся до суду з окремим позовом про стягнення цієї суми.

З наданого на даний час позивачем розрахунку вбачається, що розмір його заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто за 9 місяців 20 днів, складає  27566.50грн. За вирахуванням виплаченої йому міським центром зайнятості допомоги в сумі 11394.74грн., розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 16171.76грн., проти чого не висловив заперечень представник відповідача. Отже, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

                                                          - 4 -

Твердження представника відповідача стосовно того, що факт вимушеного прогулу є не підтвердженим, на думку суду, є безпідставним. Робота на підприємстві відповідача для позивача була основною роботою. Його робота в міському відділі освіти  за сумісництвом жодним чином не впливає на визначення факту вимушеного прогулу, оскільки він туди працевлаштовувався не після звільнення з підприємства відповідача, а працював там з 2007 року. Незаконно звільнений він був саме з підприємства відповідача, а через декілька днів залишив і свою роботу за сумісництвом в міському відділі освіти. Як він пояснив в судовому засіданні, він перебував на обліку в міському центрі зайнятості, де йому виплачувалась відповідна державна допомога.

Доводи представника відповідача стосовно того, що позивач працевлаштовувався в міський відділ освіти після звільнення з КП «Теплові мережі м. Вільногірська», є безпідставними та непереконливими. Пред’явлена для огляду в судовому засіданні трудова книжка (дублікат), на думку суду, не є належним доказом по справі, оскільки в трудовій книжці, яка видавалась на руки позивачеві і є у нього в наявності в даний час, такий запис відсутній. Крім того, в листі міського відділу освіти, наданому на запит суду, не вказано, що ОСОБА_1 працевлаштовувався туди в січні 2009р., а зазначено, що він працював там з 03.09.2007р. по 13.01.2009р. (а.с.30).

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації за завдану позивачеві моральну шкоду, суд керується положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та ст.237-1 КЗпП України.

Факт наявності моральної шкоди в даному випадку є беззаперечним, оскільки за волевиявленням відповідача позивача незаконно було звільнено з роботи. Факт незаконності дій відповідача було доведено судовими рішеннями двох інстанцій.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як пояснював позивач, в зв`язку з втратою роботи він був позбавлений можливості належним чином утримувати свою сім`ю, зокрема сина, який продовжує навчання. Йому доводилось позичати гроші у знайомих та друзів, а через відсутність заробітку він не мав змоги своєчасно повернути борги.

Позивач справедливо зазначає, що відповідач цинічно проігнорував його  прохання  виплатити  належну йому заробітну плату навіть після ухвалення судового рішення і навіть після поновлення його на роботі. Ця обставина викликала негативні, неприємні емоції у позивача та відчуття несправедливості, що позначалось на його психологічному стані. Однак, оцінюючи моральну шкоду розміром 5000 грн., позивач не навів переконливих обґрунтувань, чому саме такий, а не інший розмір моральної шкоди ним визначено.

З врахуванням тієї обставини, що в період вимушеного прогулу позивач частково отримував допомогу від держави в центрі зайнятості, на думку суду, буде логічним та справедливим визначити моральну шкоду в розмірі 3000грн.

З огляду на вишенаведене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

В ст.367 ч.2 ЦПК України зазначено, що суд може допустити негайне виконання рішення суду у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні працівникові виплати заробітної плати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення з відповідача на його користь судових витрат, зокрема витрат по оплаті правової допомоги адвоката, суд залишає без задоволення, оскільки він документально не підтвердив наявність таких витрат, тому і підстави для їх стягнення відсутні.

Керуючись ст.ст.88, 212-215, 209, 218, 367 ЦПК України, ст. ст. 221, 232, 235, 237-1,   238  КЗпП   України,   Постанов   Пленуму   Верховного   Суду  України  № 9  від

                                                                         - 5 -

06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» та №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

                              В  И  Р  І  Ш  И  В  :

Позов ОСОБА_1 до КП «Теплові мережі м. Вільногірська» про стягнення заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з  КП «Теплові мережі м. Вільногірська» (51700 Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Промислова, 17, розр. рах. №26003123068071 в КБ «Приватбанк» м.Вільногірськ, код.24422912, МФО 305299) на користь ОСОБА_1, 1965 року народження, мешкає за адресою – АДРЕСА_1,  - 19 171.76грн., з яких : 16 171.76грн. - заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.12.2008р. по 24.11.2009р., 3 000.00грн. – компенсація за завдану моральну шкоду.  

Стягнути з КП «Теплові мережі м. Вільногірська»  на користь держави державне мито (судовий збір)  у  розмірі 51.00 грн.

Стягнути з КП «Теплові мережі м. Вільногірська» у встановленому законом порядку витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120.00 грн.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 16 171.76грн. допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Повний текст рішення суду буде виготовлено 29.11.2010р.

               Суддя                                                                                                  Р.А. Литвинова