КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14862/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Глущенко Я.Б.
Федорової Г.Г.
при секретарі Корженковій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року, у справі за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна», третя особа Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»про звернення стягнення на активи, -
В С Т А Н О В И В :
Заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва звернувся з адміністративним позовом до ТОВ «Інфон Україна», третя особа Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк»про стягнення 3 826 058,21 грн. заборгованості по податку на додану вартість
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфон Україна" на користь держави 3 826 058,21 грн. заборгованості по податку на додану вартість.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову , постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також, відповідач –ТОВ «Інфон Україна», не погодившись з постановою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ТОВ «Інфон Україна» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Інфон Україна»(код ЄДРПОУ 35309018) зареєстроване у ДПІ у Печерському районі м. Києва як платник податків та являється платником податку на додану вартість.
Відповідно до поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва Товариством податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2009р. –вересень 2009р., за відповідачем рахується заборгованість (з врахуванням часткових проплат) по сплаті податку на додану вартість в сумі 3 826 058,21 грн.
Дана сума заборгованості ТОВ «Інфон Україна» фактично погашена не була, оскільки перерахування коштів здійснювалось платіжними дорученнями: №235 від 19.05.2009р. на суму 700 000,0 грн. - перерахування ПДВ; №296 від 22.06.2009р. на суму 375 423,0 грн. - перерахування ПДВ; №329 від 21.07.2009р. на суму 996 899,0 грн. –перерахування ПДВ; №353 від 27.08.2009р. на суму 1 032 158,0 грн. –перерахування ПДВ; №365 від 30.09.2009р. на суму 700 000,0 грн. –перерахування ПДВ через автоматизовану систему безготівкових розрахунків », проте доручення виконані банком не були.
22.02.2010р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вона просить стягнути із ТОВ «Інфон Україна»- 3 911 149,01 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 826 058,21 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків зобов’язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Як вбачається з підпункту «а», пп. 6.2.3. п. 6.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Підпунктом «б», пп. 6.2.3. п. 6.2 даного Закону визначено, шо друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Також, з пп. 10.1.1 п.10.1 ст. 10 вищезазначеного Закону вбачається, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів надсилання на адресу ТОВ «Інфон Україна»першої та другої податкової вимоги стосовно сум податку на додану вартість, щодо яких позивачем заявлені позовні вимоги у даній справі про їх примусове стягнення. Податкові вимоги, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог (перша податкова вимога № 1/445 від 09.01.2008 р. та друга податкова вимога № 2/3500 від 26.03.2008 р.), не стосуються сум податку на додану вартість, щодо яких подано позов.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва перед тим, як звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на активи ТОВ «Інфон Україна», не здійснила заходів (включаючи направлення податкових вимог), передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», спрямованих на погашення податкових зобов'язань.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що питання про стягнення спірного податкового боргу з відповідача в судовому порядку може ставитися лише після дотримання відповідної законодавчо встановленої процедури.
Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Також, як вбачається п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції, встановлені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку
Також, в п. 11.5 Інструкції НБУ № 22 зазначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.
Як вбачається з Договору № 67 «Про порядок проведення електронних платежів за допомогою автоматизованої системи безготівкових розрахунків», укладеного між відповідачем і АКБ «Східно-Свропейський банк»13 червня 2008 року, не передбачає можливості подання до Банку та оброблення ним платіжних доручень на паперових носіях.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
При цьому, відповідно до п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.
Так, як вбачається з наданої ТОВ «Інфон Україна» копії роздруківки із системи Клієнт-банк ( iFOBS клієнт - стандартна версія 2.0.3.0) за період з 06.05.2009 по 01.10.2009р.р., система зафіксувала дату надходження електронних розрахункових документів, а саме платіжних доручень № 235 від 27.05.2009 р. на суму 700 000,00 грн. про перерахування ПДВ; № 96 від 22.06.2009 р. на суму 375 423,00 грн. про перерахування ПДВ; № 329 від 21.07.2009 р. на суму 996 899,00 грн. про перерахування ПДВ; № 353 від 27.08.2009 р. на суму 1 032 158,00 грн. про перерахування ПДВ; № 365 від 30.09.2009 р. на суму 700 000,00 грн. про перерахування ПДВ.
Крім того, висновком експертного дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів, № 4988/10-17 від 8 вересня 2010 року ( Київського науково-дослідного інституту судових експертиз), поданого ТОВ «ІНФОН УКРАЇНА»до Київського апеляційного адміністративного суду підтверджується факт відправлення і прийняття банком платіжних доручень про перерахування спірного податку на додану вартість до бюджету.
Оскільки, відповідно до п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, заповнення реквізиту «Дата надходження»є відміткою про дату реєстрації платіжного доручення, а тому ТОВ «ІНФОН УКРАЇНА»здійснило подання до установи банку зазначених вище платіжних доручень, у відповідності до п. 16.5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а банком було прийнято такі платіжні доручення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано копії платіжних доручень про перерахування до бюджету зазначених вище сум податку на додану вартість, які були переведені на паперові носії і відправлені до банку рекомендованими листами з наявною відміткою про вручення установі банку.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що банк, відхиливши платіжні доручення відповідача про перерахування відповідних сум ПДВ до бюджету, не зазначив причини такого відхилення, в порушення вимог чинного законодавства.
Згідно п. 22.7 ст. 22 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. Даній нормі кореспондує п. 11.15 Інструкції НБУ № 22, в якій зазначено, що банк повертає електронний розрахунковий документ без виконання, згідно з главою 2 цієї Інструкції, про причину повернення якого повідомляє клієнта засобами системи (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої електронний розрахунковий документ не може бути виконано, або пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено).
Однак, при відхиленні платіжних доручень відповідача про перерахування відповідних сум податку на додану вартість АКБ «Східно-Європейський банк»не направив відповідачу жодних повідомлень засобами системи про причини відхилення платіжних доручень.
Таким чином, з наведеного вбачається, що банк безпідставно не виконав вимоги вищезазначених Закону та Інструкції.
Така поведінка банку свідчить про неплатоспроможність даної установи здійснювати обслуговування рахунків клієнта, що підтверджується постановою Правління Національного банку України від 01.10.2009 року № 589 про призначення у Банку з 05.10.2009 року тимчасової адміністрації і введення у ньому мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов позивача, посилався на надану АКБ «Східно-Європейський банк»інформацію про те, що на розрахунковому рахунку відповідача не було необхідної суми коштів для виконання платіжних доручень.
Однак, як вбачається з виписки з рахунку відповідача в АКБ «Східно-Європейський банк»про залишок коштів на рахунку станом на дату відправлення до банку платіжних доручень про перерахування відповідних сум ПДВ до бюджету, загальної виписки з рахунку відповідача у АКБ «Східно-європейський банк»про рух коштів по рахунку у період з 19.05.2009 по 01.10.2009 р. та висновку експертного дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів № 4988/10-17 від 8 вересня 2010 року, наданих відповідачем до апеляційної інстанції, на розрахунковому рахунку ТОВ «Інфон Україна» була необхідна сума коштів для перерахування відповідних сум ПДВ до бюджету.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що відповідачем було виконано обов'язок по сплаті належних сум податку на додану вартість до бюджету, що є предметом даного спору.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для збільшення позовних вимог ДПІ у Печерському районі м.Києва до 3 911 149,01 грн.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив , що зі змісту заяви ДПІ у Печерському районі м. Києва вбачається , що підставою та предметом для збільшення позовних вимог позивач вважає несплату податкових зобов’язань в наступних періодах, які не включають заявлений у позовній заяві, тобто податкові зобов’язання виникли з інших підстав, що в даному випадку, з огляду на положення ч.1 ст.51 КАС України, є предметом самостійного позову. Крім того, позивачем не було надано доказів виставлення та вручення відповідачу податкових вимог на суму збільшених позовних вимог. А тому суд правомірно відмовив в цій частині з огляду на вищевказане.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши зазначені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач виконав свій обов'язок по сплаті належних сум податку на додану вартість до бюджету у встановлені Законом строки, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфон Україна»- задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04червня 2010 року –скасувати та постановити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 01 грудня 2010 року