Справа № 11-234 / 200 7                                                   Головуюча в 1 інстанці ї- Бацуца Т.М.

Категорія ст.ст. 15 ч.2,149 ч.2;

149 ч.2 КК України                                                   Доповідач- Задворний О. Л.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

04 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючого-судді Шершуна В.В.

судців - Задворного О.Л., Матущака М.С.

з участю прокурора - Леськіва В.О.

захисника - ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2007 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Хмельницького, проживаючого у АДРЕСА_1, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, пенсіонера СБУ, раніше не судимого,

· за ст.ст. 15 ч.2, 149 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі;

· за ст. 149 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, а згідно ст.70 КК України остаточно на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Новосибірськ, проживаючого у АДРЕСА_2, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого директором комерційної фірми ТОВ „Дукач", раніше не судимого,

· за ст.ст. 15 ч.2, 149 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі;

· за ст. 149 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, а згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження, уродженку м. Бердичів Житомирської області, проживаючу у АДРЕСА_3, українку, громадянку України, з середньо-спеціальною освітою, розлучену, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючу, раніше не судиму,

· за ст.ст. 15 ч.2, 149 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі;

· за ст. 149 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, а згідно ст.70 ч.І КК України за сукупністю злочинів остаточно на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 від відбування покарання звільнено з випробуванням, з встановленням кожному із них іспитового строку З роки.

Запобіжний захід всім засудженим залишено попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_5 4 тисячі гривень моральної шкоди.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 засуджено за те, що вони з листопада 2002 по серпень 2004 року за попередньою змовою між собою та за домовленістю з невстановленими особами - жителями Чеської Республіки, неодноразово, з використанням обману та за винагороду, займались торгівлею молодими жінками, які не мали засобів до існування, пов'язаною з їх законним переміщенням через Державний кордон України за їх згодою в Чеську Республіку, з метою їх сексуальної експлуатації.

У такий спосіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з метою подальшої сексуальної експлуатації, в листопаді 2002 року здійснили продаж громадянинам Чеської Республіки за 2 тис. доларів США за кожну з потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, в січні - лютому 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аналогічним чином на тих же умовах здійснили продаж самої ОСОБА_4.

В серпні 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 аналогічним способом на тих же умовах здійснили продаж потерпілої ОСОБА_5, а в червні-серпні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 аналогічним способом на тих же умовах намагались здійснити продаж громадянам Чеської Республіки ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Вказані злочини засуджені скоїли за таких обставин.

В листопаді 2002 року з метою вчинення торгівлі людьми ОСОБА_4 за домовленістю з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території Хмельницької області підшукала ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які на той час були матеріально не забезпечені і дали згоду на їх законне переміщення через державний кордон України з метою сексуальної експлуатації в борделях Чеської Республіки.

Для цього ОСОБА_4, неодноразово, за власні кошти возила потерпілих в м. Київ, де підсудні повідомили потерпілим про роботу в якості повій, надавши при цьому неправдиву інформацію щодо умов праці та розміру заробітку, за власні кошти оформили потерпілим всі необхідні для виїзду за кордон документи, а саме: ОСОБА_4 сприяла їм в оформленні паспортів громадян України та закордонних паспортів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оплативши пов'язані з цим витрати, придбали квитки на автобус рейсом „Київ-Прага", яким 02.08.2002 року ОСОБА_1 доставив у Чеську Республіку і продав невстановленим особам для сексуальної експлуатації в клубі „НОН СТОП ЕДЕМ" м. Аш, отримавши за кожну жінку по 2000 доларів США, якими в подальшому розділився з іншими засудженими.

В січні 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у такий же спосіб здійснили продаж самої ОСОБА_4, яка на той час була матеріально не забезпеченою і дала згоду на її законне переміщення через державний кордон України з метою сексуальної експлуатації в борделях Чеської Республіки, надавши їй при цьому також неправдиву інформацію щодо умов праці та розміру заробітку в якості повії. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власні кошти оформили ОСОБА_4 всі необхідні для отримання візи та виїзду за кордон документи, ОСОБА_2 придбав їй квиток на автобус рейсом „Київ-Прага", 13 лютого 2003 року відправив її за кордон, де ОСОБА_4 у м. Прага зустрів ОСОБА_1, який за власні кошти переправив її до бару „НОН СТОП ЕДЕМ" м. Аш, отримавши при цьому від невстановлених осіб Чеської Республіки за продаж ОСОБА_4 2000 доларів США, якими в подальшому розділився з ОСОБА_2.

В серпні 2003 року ОСОБА_4 за домовленістю з ОСОБА_2 на території Хмельницької області підшукала ОСОБА_5, яка на той час була матеріально не забезпеченою і дала згоду на її законне переміщення через державний кордон України з метою сексуальної

експлуатації в борделях Чеської Республіки. Засуджені дали їй неправдиву інформацію щодо умов праці в Чеській Республіці та розміру заробітку, за власні кошти оформили ОСОБА_5 всі необхідні для виїзду за кордон документи, придбали їй квиток на автобус рейсом „Київ-Прага", 14 серпня переправили потерпілу за кордон, де її в Празі зустріла невстановлена слідством особа і переправила для роботи повією в клуб „НОН СТОП ЕДЕМ", м. Аш, за що отримали від невстановлених осіб 2000 доларів США та розділились між собою.

Протягом червня-липня 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за домовленістю з невстановленою слідством особою - мешканцем Чеської Республіки вчинили замах на торгівлю людьми.

З цією метою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на території Хмельницької області в червні місяці підшукали ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 які дали згоду на їх законне переміщення через державний кордон України для сексуальної експлуатації та території Чеської республіки.

Під час зустрічі в м. Хмельницькому з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 18.06.2004 року в піцерії „Манго", з ОСОБА_14 та ОСОБА_10 22 червня - в готелі Поділля та 4 серпня в м. Києві при зустрічі з Голубовською надали неправдиву інформацію щодо умов праці та розміру заробітку. За свої власні кошти, з метою переправлення ОСОБА_15 до Чеської Республіки для сексуальної експлуатації, підсудні оформили всі необхідні для виїзду за кодрон документи, ОСОБА_2 сприяв в оформленні та відкриті віз, оплативши всі витрати при цьому, купили за свій рахунок квитки на автобус для проїзду за кордон. ОСОБА_1 супроводжував ОСОБА_15 до автобуса. Однак свій злочинний намір до кінця не довели з незалежних від їх волі причин.

В поданій на вирок суду апеляції прокурор, що приймав участь у розгляді справи, посилається на те, що суд вірно встановивши фактичні обставини справи та дійшовши висновку про повне доведення вини засуджених і вірно кваліфікувавши їх злочинні дії за ст.ст. 15 ч.2; 149 ч.2; 149 ч.2 КК України, призначив усім засудженим покарання із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України, що на думку апелянта є явно м'яким.

При цьому апелянт зазначає, що злочин, скоєний засудженими, відноситься до

категорії тяжких і застосування до них ст.ст.69, 75 КК України є необгрунтованим.

,  3 цих підстав і просить скасувати вирок щодо всіх засуджених і постановити новий

вирок, яким засудити за зазначеними статтями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 7 років позбавлення волі, а ОСОБА_4 до 6 років позбавлення волі, застосувавши до всіх засуджених і додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати як незаконний та необгрунтований. Зазначає, що ніяких злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, він не вчиняв, а потерпілі по справі його обмовили, а інших доказів, які б підтверджували його вину у цьому, ні досудовим слідством, ні судом не здобуто.

В своїй апеляції адвокат ОСОБА_3просить вирок стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч.2, 149 ч.2; 149 ч.2 КК України.

Вважає, що у справі відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у торгівлі людьми з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Крім цього суд не врахував того, що потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підшукав ОСОБА_16, який спровокував ОСОБА_1 на спілкування з ними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: прокурора про необхідність постановления нового вироку, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3в підтримку своїх апеляцій, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які просили вирок стосовно них скасувати і провадження по справі закрити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить, що вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.п. З, 4 ст.370 КПК України вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого: на захист, користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача.

Згідно ст. 19 КПК України судочинство в Україні проводиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.

Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою проводиться судочинство, забезпечується право користуватись послугами перекладача.

Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого кримінально-процесуальним кодексом порядку, вручаються обвинуваченому у перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

Проте, ці вимоги закону органом досудового слідства стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 виконані не були.

З матеріалів справи та пояснень самої ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що вона українську мову не вивчала і нею не володіє, а спілкується виключно російською.

Про це свідчить і те, що всі власноручні записи у документах, які наявні в матеріалах справи, ОСОБА_4 робила лише російською мовою, а все розслідування проводилось українською мовою.

Крім цього, в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено що і ОСОБА_1 фактично не володіє українською мовою.

Проте і йому органом досудового слідства не було забезпечено право користуватись послугами перекладача.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обвинувачувались органом досудового слідства за дії, вчинені ними з листопада 2002 року по серпень 2004 року, за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.149; ч.2 ст.149 КК України, проте не зазначено в якій редакції кримінального закону. А нова редакція ст. 149 КК України почала діяти з 10.02.2006 року.

Фактично орган досудового слідства в порушення ст. 132 КПК України пред'явив всім засудженим обвинувачення скомпоноване із двох різних редакцій ст. 149 КК України.

Тому слід пред'явити ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 конкретне обвинувачення.

Зазначені недоліки досудового слідства не можуть бути усунені судом першої інстанції та їх не може усунути і апеляційний суд.

При новому судовому розгляді, у разі доведеності вини в не меншому розмірі, покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід призначити у суворій відповідності до вимог ст. 65 КК України, перевіривши при цьому і доводи прокурора, зазначені в апеляції.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 задоволити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2007 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу повернути прокурору Хмельницької області на додаткове розслідування.