КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3187/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Глущенко Я.Б., Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгів дім «Стрижавський кар’єр»- Малогулка Анатолія Вікторовича на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2010 року у справі за адміністративним позовом прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгів дім «Стрижавський кар’єр»про стягнення недоїмки, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2010 адміністративний позов прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгів дім «Стрижавський кар’єр»про стягнення недоїмки - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгів дім «Стрижавський кар’єр»на користь Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за лютий 2010 року в сумі 19115,77 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було неповністю встановлені всі обставини справи, неправильно застосовано норму матеріального права та допущено порушення застосування норм процесуального права, що призвело до винесення необґрунтованого та незаконного рішення у справі.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків, у зв’язку з чим позивачем було винесено вимогу про сплату боргу від 01.04.2010 року. 14.04.2010 року зазначена вимога отримана відповідача. Однак, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями, сума заборгованості відповідачем погашена не була, що і стало підставою для звернення до суду.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись з наведених нижче підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Торговий дім «Стрижавський кар’єр»зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Мін’юсті 16.01.2004 за N 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 ст. 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно ч. 12 ст. 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Судом першої інстанції встановлено, що за лютий місяць 2010 року за відповідачем утворилася заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 19115,77 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за даний період.
У зв’язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни, на підставі ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»позивачем було направлено корінець вимоги від 01.04.2010 року №Ю 117 про суму боргу платника страхових внесків на 01.04.2009 року. Факт отримання відповідачем вказаної вимоги про сплату боргу 14.04.2010 року підтверджується підписом директора Цвєткова В.В. в корінці зазначеної вимоги (а.с.06).
Абзацом 8 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Факт наявності у відповідача заборгованості перед Управлінням пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області розрахунком суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за даний період.
Доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач повинен довести свою правомірність.
Посилання апелянта на те, що єдиним документом на підтвердження факту наявності заборгованості у відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування перед позивачем є виписка з банку про ненадходження коштів від відповідача в рахунок сплати зазначених внесків, колегія суддів вважає надуманими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були встановлені всі обставини у праві та їм дана належна правова оцінка, а висновки суду повністю відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгів дім «Стрижавський кар’єр»- Малогулка Анатолія Вікторовича на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді Я.Б. Глущенко
Г.Г. Федорова