КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1472/10/2370                            Головуючий у 1-й інстанції:   Гаврилюк В.О.  

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді                              Сауляка Ю.В.,

Суддів                                                  Глущенко Я.Б., Федорової Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просили суд визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі по відмові підписати акт про часткове прийняття до заліку за виплат щомісячної державної допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року на загальну суму 43303,95 грн. неправомірними та стягнути з відповідача зазначену суму.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України  неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області виплачена щомісячна державна адресна допомога до пенсії. Загалом за період січня по березень 2010 року на суму 43303,95 грн. Проте зазначена сума відповідачем до заліку не беруться.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову Управлінням Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області, суд першої інстанції прийшов до висновку, що чинним законодавством не передбачений порядок, відповідно до якого спір з цього питання міг би вирішуватись між управліннями Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування він нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на місцях.

З вказаним висновком Черкаського окружного адміністративного суду не можна не погодитись.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

При цьому, збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та статей 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду,  продовжують отримувати  належні виплати  та  соціальні  послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16.05.2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова управління Пенсійного фонду України та управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»(далі - Порядок).

Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій та допомог.

Зокрема, пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, зазначеною нормою передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України має відшкодувати витрати, пов’язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем прийнято до заліку витрати, понесені позивачем на виплату і доставку щомісячної цільової грошової допомоги на проживання у січні - березні 2010 року.

Однак, відповідач відмовився прийняти до відшкодування витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги, понесеної позивачем, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

Фактично між сторонами виник спір на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Положення ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності»встановлює що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З наведеного слід зробити висновок, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Однак, відповідно до положень п. 5 –7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, питання щодо стягнення неприйнятих сум має вирішуватись на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України, а тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.

За таких обставин, судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено обґрунтовано та відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу позивача Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 року необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                    Судді                                                                      Я.Б. Глущенко          

                                                                                          Г.Г. Федорова