КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-162/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Рябота В.І.  

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді                              Сауляка Ю.В.

Суддів                                          Глущенко Я.Б., Федорової Г.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.04.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора Дорожньо-патрульної служби Прилуцького Відділення Державтоінспекції Чернігівської області Ворона Василя Григоровича, третя особа Відділення Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Прилуки про визнання незаконними дій, рішення посадової особи, скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Інспектора Дорожньо-патрульної служби Прилуцького Відділення Державтоінспекції Чернігівської області Ворона Василя Григоровича, в якому просив суд визнати незаконними дії відповідача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії СВ №066834 та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення СВ №067107 від 15.02.2010 рок, скасувати зазначену постанову, адміністративну справу відносно нього закрити.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.04.2010 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, Постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, в якій застосувати щодо нього положення ст. 22 КУпАП про звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення. Свої вимоги апелянта аргументує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не повно з’ясував обставини справи, що стало підставою для необґрунтованої відмови в задоволенні адміністративного позову.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не було надано суду першої інстанції належних доказів відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З висновками суду не можна не погодитися з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2010 року о 18:55 годин інспектором Дорожньо-патрульної служби Прилуцького Відділення Державтоінспекції Чернігівської області Вороном В.Г. складено протокол серії СВ №066834 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2, в якому вказано, що 15.02.2010 року о 18:50 годин в м. Прилуки по вул. Київській водій керував автомобілем НОМЕР_1, та здійснив рух в зоні дії знаку 4.11. «Рух легкових автомобілів»автомобілем, повна маса якого 7490 кг., чим порушив п. 8.1 Правил дорожнього руху України, за що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді адміністративного штрафу. Як наслідок, 15.02.2010 року інспектором ДПС Прилуцького ВДАІ Вороном В.Г. винесено оскаржувану постанову серії СВ №067107 по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 300,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що проїзд вантажним транспортним засобом в зоні дії знаку 4.11. був зумовлений поганим станом доріг, а саме неналежним їх розчищення комунальними службами від снігу та ожеледиці та необхідністю під’їхати до магазину «Фуршет», що знаходиться за адресою м. Прилуки на перехресті вулиць Київська та Ветеранська, з метою відвантаження продукції.

Однак, наведені обставини позивачем належним чином не підтверджені.

В той же час, під час розгляду справи судом першої інстанції було отримано документальне підтвердження можливості позивача проїхати до місця розташування магазину «Фуршет»без порушення вимог знаку 4.11., а саме через вулиці Андріївську та Іванівську.

Відповідно до положень Правил дорожнього руху України, транспортні засоби, що обслуговують громадян, які проживають та працюють в зоні дії знаку 4.11., а також обслуговують підприємства, які розташовані в зоні дії цього знаку, можуть виїжджати до позначеної зони в виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, судом першої інстанції було належним чином з’ясовано можливість позивача здійснити рух на вантажному транспортному засобі без порушення Правил дорожнього руху, в той час як позивачем не надано належних доказів того, що його дії зумовлені крайньою необхідністю або іншими обставинами, які, відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільняють його від відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення.

Враховуючи вкладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, а висновки суду ґрунтуються на діючих нормах матеріального та процесуального справа.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.   

Враховуючи вище наведене, апеляційна скарга позивача на Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.04.2010 року –підлягає  залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.04.2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.04.2010 року  –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      Я.Б. Глущенко          

                                                                                                    Г.Г. Федорова