Справа №22ц-45 2007 р.                                                     Головуючий в 1-й інстанції

БоркоА.Л.        Доповідач: Оначенко Л.І.

  УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця „14" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Оначенко Л.І. Судців:        Каштан І.А.

Цуканової І.В. При секретарі-Літвіновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування,

встановила:

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 25.10.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким її вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального закону.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 07.07.2005 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір страхування наземних транспортних засобів №0003031, предметом страхування за договором є транспортний засіб MITSUBISHI LANCER, реєстраційний номер НОМЕР_1.

18.11.2005 року, близько 18.00 у м. Києві мало місце пошкодження зазначеного автомобілю.

Позивачка звернулася до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд визнав правомірною відмову відповідача у виплаті позивачці страхового відшкодування з підстав порушення останньою п. 2.10 ПДР України, а саме, ОСОБА_1. не залишилася на місці пригоди, перемістила транспортний засіб у інше місце, не вжила всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, тощо.

На думку суду, порушення позивачкою п. 2.10 ПДР України позбавило відповідача можливості встановити дійсні причину пошкодження автомобіля, а також стягнути з винних осіб розмір виплаченого страхового відшкодування на користь страхувальника.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов в порушення норм матеріального і процесуального закону, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

При вирішенні спору, судом не досліджено чи має суттєве значення встановлення винних осіб у вчиненні ДТП, а також дійсних причин пригоди для виплати страхового відшкодування позивачці за договором страхування. Чи дотриманий позивачкою порядок звернення до відповідача для виплати страхового відшкодування.

Не можна вважати обґрунтованими посилання суду на неможливість встановлення дійсних причин пошкодження автомобіля та порушення позивачкою п. 2.10 ПДР України, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки належні докази (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності) цього у справі відсутні.

Крім того, з заявлених ОСОБА_1. вимог вбачається, що вона просила визнати дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і зобов'язати відповідача виплатити суму страхового відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобілю.

Таким чином, ОСОБА_1. не заявлено вимог щодо стягнення на її користь конкретної суми відшкодування шкоди та не заявлялося клопотання про проведення технічної експертизи щодо визначення розміру цієї шкоди.

Згідно ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В порушення вимог ст. 10 ЦПК України суд не роз'яснив позивачці право на уточнення позовних вимог, заявления вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування, що є порушенням процесуальних прав позивачки.

За таких обставин рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені судом першої інстанції недоліки і вирішити спір по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 жовтня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.