Справа – 22ц-13705/10                                           Головуючий в 1-й інстанції – Трещов В.В.,

Категорія – 27                                                         Доповідач – Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – Калиновського А.Б.,

    суддів – Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

    при секретарі – Коляда О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 травня 2010 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості,-  

ВСТАНОВИЛА:

    Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2010 року було частково задоволено заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення вищевказаного позову; накладено арешт в межах заявлених позовних вимог в розмірі 61705,85 доларів США, що еквівалентно 492659,52 грн., на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, ОСОБА_2

    В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даної ухвали.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаної ухвали в частині накладення арешту на об'єкти нерухомості; в частині накладення арешту на рухоме майно ухвала не оскаржується.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню.

    Накладаючи арешт на майно відповідачів, суд 1-ї інстанції посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

    Проте апеляційний суд не може погодитися з висновком суду 1-ї інстанції з наступних підстав.    

    У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

    У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

    Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

     Всупереч вищевикладеному судом при постановленні ухвали, яка є об'єктом оскарження, не було з'ясовано питання щодо співмірності застосування видів забезпечення позову із заявленими вимогами позивачем.

    Так, 26 травня 2010 року Октябрьским районним судом м. Полтави були постановлені ухвали, якими у порядку забезпечення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з відповідачів накладений арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_1, а також на грошові кошти в сумі 483328, 20 грн., що обліковуються на рахунках кожної з них.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду 1-ї інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню; при цьому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-314 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

    Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2010 року скасувати.

    В задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову відмовити.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: