Справа – 22ц-13663/10 Головуючий в 1й інстанції – Антонюк О.А.,
Категорія –27 Доповідач - Сіромашенко Н.В.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Калиновського А.Б.,
суддів – Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі – Коляда О.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2010 року про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2009 року було забезпечено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; накладено арешт на наступне майно: автомобіль марки «Mersedes-benz», ідентифікатор НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2; нежиле приміщення загальною площею 378 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1372690 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, і належить на праві власності ОСОБА_2; квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2; нежитлову будівлю (кафе), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (адреса згідно розпорядження від 18 липня 2007 року №716р), реєстраційний номер 17629688, що належить на праві власності ОСОБА_1
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаної ухвали в частині накладення арешту на об'єкти нерухомості; в частині накладення арешту на рухоме майно ухвала не оскаржується.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню.
Накладаючи арешт на нерухоме майно, суд 1-ї інстанції посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте апеляційний суд не може погодитися з висновком суду 1-ї інстанції з наступних підстав.
У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз?яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Всупереч вищевикладеному судом не було з?ясовано питання щодо можливості порушення прав та інтересів інших осіб у зв?язку із застосуванням відповідних засобів. В той же час апелянтом суду надано договори іпотеки: №680 від 8 серпня 2006 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., зареєстрований в реєстрі за №2608; №863 від 8 жовтня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О.В., зареєстрований в реєстрі №8268, предметами іпотеки яких є нежиле приміщення в буд. 9 та квартира 39 в даному будинку по вул. Ливарній в м. Дніпропетровську, і на підставі яких накладено заборону на відчуження вказаного заставленого майна, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №26261146 від 19 лютого 2010 року.
Апеляційний суд також приймає до уваги укладений 15 січня 2010 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 іпотечний договір №01-277/Т/2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В., предметом якого є нежитлова будівля АДРЕСА_2, і відповідно до якого була накладена заборона щодо відчуження даного об'єкту, доказом чого є також витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №28273515 від 26 серпня 2010 року. Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що за умови існування арешту на зазначене нерухоме майно порушуються права іпотекодержателя, який має пріоритетне право перед іншими на майно, передане в іпотеку, у відповідності до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку».
Судом 1-ї інстанції при накладенні арешту на нерухоме майно було також залишено поза увагою договір застави транспортного засобу №113-016/Zфкв-08 від 17 червня 2008 року, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №1113-016/ФКВ-08, предметом застави якого є автомобіль марки «Mersedes-benz», ідентифікатор НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності останній, т а накладену на підставі цього приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. заборону щодо відчуження даного автомобіля, зареєстровану в реєстрі за №7455665 від 25 червня 2008 року, що дає кредитору право у разі порушення зобов'язань за кредитним договором боржником звернути стягнення на предмет застави згідно з ч.1 ст.20 «Про заставу». При цьому вартість предмету застави сторони оцінили в 909000 грн. А отже, суд, застосовуючи заходи забезпечення щодо об'єктів нерухомості , порушив вимоги щодо співмірності застосування видів забезпечення позову із заявленими вимогами позивачем.
Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду 1-ї інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості в частині, яка оскаржується, а тому підлягає частковому скасуванню; при цьому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-314 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2010 року скасувати в частині накладення арешту на нерухоме майно.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно відмовити.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: