Справа  № 22ц-12663/10                                       Головуючий у І  інстанції Скрипник К.О.                                                                                

Категорія:  47                                                                               Доповідач Костюченко Н.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року                                                                                                   м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

                Головуючого Костюченко Н.Є.

                Суддів Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

                при секретарі Самоткан В.М.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

    В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Ленінського районного суду              м. Дніпропетровська від 13.07.2010 року, яким шлюб між ним та позивачкою розірвано, - з тих підстав, що районним судом порушені норми матеріального та процесуального права.

    Під час вирішення спору суд 1-ї інстанції встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.02.1987 року, мають двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони стали чужими людьми, між сторонами почуття поваги, кохання, взаєморозуміння втрачене остаточно, фактично шлюбно-сімейні відносини припинені, збереження шлюбу неможливе, сім’я розпалася остаточно.

    Апеляційний суд вважає рішення незаконним, таким, що повинне бути скасоване, в позові відмовлено, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та закону.

    З матеріалів справи вбачається, що 07.02.1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб від якого мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та одного повнолітнього.

    Згідно ч. 2 ст. 112 СКУ суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

    Суд першої інстанції при ухваленні рішення про розірвання шлюбу не встановив остаточно , що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, не визначив дійсні причини припинення шлюбу, не звернув увагу на те, що відповідач проти задоволення позову заперечував, наполягав, що розірвання шлюбу суперечить інтересам їхніх дітей; зробивши висновок про припинення шлюбно-сімейних відносин у лютому 2010 року, суд не мав чітких доказів про їх припинення саме у цей час, оскільки в поясненнях сторін відносно часу припинення шлюбно-сімейних відносин є розбіжності. Крім того, судом не було надано сторонам строк для примирення, згідно вимог ст. 111 СКУ.

Апеляційний суд вважає, що необґрунтоване серйозними доказами небажання позивачки перебувати в шлюбі з відповідачем, не є достатніми підставами для розірвання їх шлюбу, в той час коли, відповідач проти розірвання шлюбу категорично заперечує, вважає за можливе збереження сім’ї. Тобто не доведений той факт, що подальше  спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо, сім’я розпалася остаточно.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд вважає, що воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

    З урахуванням наведеного, згідно вимог ст. 309 ЦПКУ рішення районного суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги залишенню без задоволення.

    Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 1,2 ЦПК України, апеляційний суд,-

в и р і ш и в:

      Апеляційну скаргу - задовольнити.

 Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2010 року – скасувати.

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без задоволення.    

    Рішення   чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене в  двадцятиденний строк у касаційному порядку.

Судді: