АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він- ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
cуддів Гуцола П.П., Луценка В.В.,
при секретарі Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових за-сідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду
України в Іллінецькому районі Вінницької області про поновлення
процесуального строку, визнання дій незаконними, стягнення недо-
плаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 -
2009 роки в сумі 498750 гривень, зобов’язання нараховувати і випла
-чувати оспорювану допомогу в подальшому,
за апеляційною скаргою начальника управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області Матящука Віктора Анатолійовича на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
01 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в Іллінецький районний суд Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області ( далі-ПФУ в Іллінецькому районі ) про поновлення процесуального строку, визнання дій незаконними, стягнен- ня недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2009 років в сумі 498750 гривень, зобов’язання нараховувати і виплачувати оспорювану допомогу в подальшому ( а. с. 2-6 ), посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV йому повинна виплачуватися щомісячна дер-жавна соціальна допомога до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за ві-ком. Проте, дана соціальна допомога в 2006-2007 роках йому не виплачувала-ся, в 2008, 2009 роках виплачена у меншому, ніж встановлено, розмірі. Вва- жаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 просив позов задоволити,
Справа № 22ц-4083/10 Постанова ухвалена під головуванням судді Димбіцького Ю.В.
Категорія 57 Доповідач Денишенко Т.О.
стягнути на його користь кошти в сумі 4987,50 гривень, поновивши про-пущений з поважних причин процесуальний строк, виплачувати йому оспо-рювану доплату до пенсії в подальшому.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2010 року ( а. с. 25-27 ) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області нарахувати і виплатити позивачу надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% міні-мальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про зага-льнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог від-мовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, начальник управ-ління ПФУ в Іллінецькому районі Вінницької області Матящук В.А. оскар-жує її в апеляційному порядку ( а. с. 28-30 ), посилаючись на те, що оскаржу-вана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права. Апелянт просить, скасувати постанову суду першої інстанції, ухваливши нове рішен-ня про відмову в позові в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної судо-вої постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволен-ленню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які бу -ли досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і все-бічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обста-винам справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інс-танції виходив з того, що останній має право на пільги, передбачені ст. 6 За- кону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV.
Зазначений Закон передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна дер-жавна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що ви-плачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи слідує, що позивач одержує пенсію, виплата якої здій-снюється управлінням ПФУ в Іллінецькому районі Вінницької області. Су-дом першої інстанції встановлено, що виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV в 2006, 2007 роках не проводилася, а з 01.01.2008 року йому, як особі, яка має статус дитини війни, встановлено під-вищення до пенсії на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили пра- цездатність, на підставі підпункту 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про Дер -жавний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законо-давчих актів України» від 28.12.2007 року № 107.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що строк звернення до адміні-стративного суду ОСОБА_1 пропустив без поважних на те причин, він не зазначив і не довів об’єктивних обставин, що могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку звернення до суду, встанов-леного ст. 99 КАС України. Враховуючи звернення в суд ОСОБА_1 ли-ше 01 березня 2010 року, суд задоволив його позов в межах річного процесу-ального строку.
Позивач ОСОБА_1 судове рішення не оскаржує, погоджуючись з ух -валеною постановою суду в повному обсязі.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. На підставі чинного законо-давства України суд правомірно не прийняв до уваги посилання представни-ка відповідача на відсутність бюджетного фінансування, те, що управління ПФУ в Іллінецькому районі не може нести відповідальність за заявленим по-зовом.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого по -становою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 2161 та з враху-ванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, мі-стах і районах у містах, затвердженого ностановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 ( з відповідними змінами ), управ-ління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають ( здійснюють перерахунки ) і виплачують пенсії, інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є належними відповідачами у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов правиль-ного висновку, що обчислення пенсій, підвищень до них, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами. Тому при розрахунку підвищення до пенсії ОСОБА_1 на підставі ст. 6 Закону Ук -раїни «Про соціальний захист дітей війни» застосуванню підлягає 30% міні-німальної пенсії за віком з врахуванням розміру, встановленого частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху-вання», оскільки для застосування даної величини ( мінімального розміру пен -сії за віком ) при нарахуванні пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, законодавством не встановлено іншого мінімального розмі-ру пенсії за віком.
Посилання апелянта в скарзі на те, що суд першої інстанції не дав право-вої оцінки його вимозі прийняти до уваги ухвалу Конституційного Суду Ук-раїни від 19.05.2009 року у справі № 27-у/2009 не заслуговує на увагу з огля-ду на наступне. Не підлягає спростуванню зазначене у згаданій ухвалі щодо фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених За-коном України «Про соціальний захист дітей війни» тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказане не суперечить висновкам суду пер-шої інстанції, викладеними в оскаржуваній судовій постанові. Крім цього на-лежить відмітити, що ухвала Конституційного Суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 стосується конкретної іншої по відношенню до цієї справи, а значить не може автоматично застосовуватися в даному випадку, адже в Ук -раїні відсутнє прецедентне застосування норм права.
Відсутність у відповідача коштів на здійснення передбачених Законом вип -лат дітям війни не є предметом даного спору, перебуває за межами цього су-дового розгляду.
Статтею71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асиг-нувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів ли-ше тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної за-робітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскіль- ки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про со- ціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за ві-ком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році ОСОБА_1 як дитині вій-ни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здій -снюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Частиною 1 статті 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду спра-ви в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунто-ваність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції вірно вста -новлені фактичні обставини справи, відповідні їм правовідносини та прави-льно застосовані норми матеріального права.
За вказаних обставин постанова ухвалена судом з додержанням вимог ма-теріального та процесуального права, вона є законною, справедливою та об-грунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення ( постанову в даному випадку ) без змін, якщо виз-нає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням вимог матеріально-го і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і спра-ведливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги відповідача - начальника управління Пенсійно-го Фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області Матящука Вік-тора Анатолійовича необгрунтовані і висновків суду першої інстанції не спро -стовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК Украї-ни, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області Матящука Віктора Анатолійовича відхилити.
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголо-шення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча:
Судді: