АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Луценка В.В., Гуцола П.П.,
при секретарі Зозулі Н.Р.,
за участю представника відповідача, апелянта - кредитної спілки «Фортеця» - Красномовець Н.П., позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових за-сідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до кредитної спілки «Фортеця»
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку
при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника кредитної спілки «Фортеця» Красно-номовець Наталії Петрівни на рішення Літинського районного суду Вінниць-кої області від 18 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
16 лютого ОСОБА_2 звернулася в Літинський районний суд Вінниць-кої області з позовом до кредитної спілки «Фортеця» про стягнення серед-нього заробітку за час затримки розрахунку ( а. с. 1-2 ), мотивуючи його нас-тупним. Наказом голови правління кредитної спілки від 21.10.2009 року № 64-О її звільнено з роботи в спілці по п. 1 ст. 40 КЗпП України. Проте з дати звільнення їй не виплачено всі належні суми розрахунку, не повернуто трудо-ву книжку. З січня 2009 року заробітна плата ОСОБА_2 була нижчою по-садового окладу, не відповідала мінімальній заробітній платі, встановленій в Україні, тому вона вважає, що середня зарплата має бути стягнута на її ко-ристь, починаючи з січня 2009 року, виходячи із середнього розрахунку заро-бітку за два останні місяці 2008 року: листопад та грудень. За розрахунком по -зивачки з січня 2009 року по день звернення в суд з позовом їй має бути ви-плачено середній заробіток в сумі 27344,44 гривні.
25 травня 2010 року ОСОБА_2 збільшила розмір позовних вимог, про-сячи стягнути на її користь середній заробіток з січня 2009 року по травень 2010 року в сумі 33848,70 гривень, а також відшкодувати спричинену їй від- повідачем моральну шкоду. Остання полягає в завданні їй неправомірними ді -ями кредитної спілки моральних страждань, порушення нормальних життє-вих зв’язків, спричинення додаткових клопотів через брак грошей, погіршен-ня стосунків в сім’ї. ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача на її ко-ристь у відшкодування моральної шкоди 5000,00 гривень.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з кредитної спілки «Форте-ця» на користь ОСОБА_2 33848,70 гривень середнього заробітку за час за -тримки розрахунку при звільненні та 1000,00 гривень у відшкодування мо-ральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат у справі ( а. с. 110-112 ).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відпові-дача оскаржує його в апеляційному порядку ( а. с. 115-120 ), просить скасува-ти рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позо-ві в повному обсязі. Апелянт посилається на ухвалення оскаржуваного рі-шення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, запере-чення на скаргу позивачки, її представника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржу-ваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у су-ді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду Вінницької області при-йшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер-джуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, то -що ), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтверджен-ня, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочин-ства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які бу -ли досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і все-бічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обста-винам справи.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним ви-могам і підлягає зміні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом голови правління кредит-ної спілки «Фортеця» від 21.10.2009 року № 64-О звільнена з посади інспек-тора кредитного у зв’язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП Укра- їни з 21.10.2009 року. Дане звільнення з роботи позивачкою не оспорюється.
Задовольняючи позов про сятгненян середнього заробітку за період з 01 січня 2009 року, тобто задовго до звільнення з роботи, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно порушив строки розрахунку при звільненні.
Однак, з таким висновком суду однозначно погодитися не можна.
Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність власника або уповноважениго ним органу за невиплату з його ж вини належних звільнено-му працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, тобто в день звільнення. За порушення цього положення трудового законодавства, при від -сутності спору про їх розмір підприємство, організація, установа повинні ви-платити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що дана норма закону не передба-чає виплату середнього заробітку за період, коли працівник працював, йому нараховувалаяс заробітна плата за цей час аж до моменту звільнення з робо-ти. Середній заробіток виплачується з дня звільнення працівника за весь час затримки розрахунку.
Колегія cуддів приймає до уваги, що ОСОБА_2 була прийнята на робо-ту в кредитну спілку «Фортеця» кредитним інспектором з 01.11.2006 року на-казом від 01.11.2006 року № 158-К ( а. с. 32 ) з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом, що становив заробіток в сумі 580,00 гривень ( а. с. 142-146 ). Даний розмір зарплати не суперечив визначеним в установленому по-рядку нормам мінімального заробітку, що на той час складав 375,00 гривень.
В подальшому 01.11.2008 року, 29.12.2008 року ОСОБА_2 подавала за-яви про власну згоду на зменшення посадового окладу, що становитиме, як вона писала, 605,00 гривень на місяць, і погоджувалася працювати на таких умовах, а друга заява про переведення позивачки на неповний робочий день на 0,5 посадового окладу з 01.01.2009 року ( а. с. 38-40, 151, 152 ).
Колегія cуддів звертає увагу, що, завляючи про ненаписання заяви про пе-реведення на 0,5 посадового окладу з 01.01.2009 року, позивачка разом з тим наказ про таке переведення від 30.12.2008 року № 356-К ( а. с. 40 ) не оспо-рювала і не оспорює. Відповідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду спра-ви в апеляційному порядкуапеляційний суд перевіряє законність і обгрунто-ваність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлнеих у суді першої інстанції.
Згідно довідки кредитної спілки «Фортеця» від 05.03.2010 року № 201 ( а. с. 18 ) по даний час за відповідачем рахується заборгваність перед ОСОБА_2 з виплати заробітної плати в сумі 3881,58 гривні. Цю заборгованість від-повідач пояснює тим, що постановою начальника Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 08.05.2009 року № 2080/7 ( а. с. 21 ) кредитній спілці «Фортеця» було заборонено проводити видаткові касові операції, те, що плозивачка протягом всього строку з дня звільнення не зверталася до відповідача за отриманням трудової книжки та розрахунку, про що свідчать складені акти ( а. с. 41-94 ).
Пояснення щодо заборонити відповідачу державною виконавчою служ-бою здійснювати будь-які видаткові касові операції суд сприймає критично, оскільки така заборона не може стосуватися виплати заробітної плати, тим більше розрахунку при звільненні. Тому існує переконання, кредитна спілка «Фортеця» за час з дня звільнення ОСОБА_2 з роботи могла здійснити з нею розрахунок. Сума заборгованої заробітної плати мала б бути виплаченою в сумі, наразованій самим відповідачем 3881,58 гривні.
Колегія cуддів приймає до увааги, що вимагаючи стягнення середнього за-робітку, позивачка не заявляє вимоги про стягнення нарахованої, але не отри-маної нею заробітної плати.
Отже, з огляду на несвоєчасний розрахунок ОСОБА_2 при звільненні, що має місце з вини відповідача, приймаючи до уваги заявлення нею даного позову лише 16.02.2010 року ( що доводить відсутність спору про суму вип-лат при звільненні аж до часу звернення в суд ) на користь ОСОБА_5 на-лежить стягнути середній заробіток з дня її звільнення ( 21.10.2009 року ) по день ухвалення цього судового рішення. Враховуючи довідку кредитної спіл-ки «Фортеця» від 20.08.2010 року № 695 ( а. с. 142 ) про визначення серед-ньомісячного та середньоденного заробітку ОСОБА_2 сума середнього заробітку складатиме: 377,50 грн.х10 місяців=3775,00 гривень+ 17,98х7 днів =125,86 грн.=3900,86 гривень.
Суд також приходить до висновку про необхідність часткового задоволен-ня позову ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди. Визначаючи суму стягнення в цій частині, суд зважає, на силу моральних страждань пози-вачки, ступінь вини відповідача, те, що на доведення своєї позиції щодо не-одноразових звернень до кредитної спілки за розрахунком позивачкою не на-дано жодного доказу з цього приводу. Суд приходить до висновку про під-ставність стягнення на користь ОСОБА_2 500,00 гривень у відшкодуван-ня моральної шкоди. Така сума відшкодування відповідатиме положенням цивільного судочинства відносно розумності та справедливості судового рі-шення.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повин-на довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 11 цього Кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення cуду пер -шої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповід-ність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне засто-сування норм матеріального права.
Дане судове рішення по суті заявлених позовних вимог на часткове задо-волення заявленого позову ухвалюється за об’єктивної оцінки зібраних по справі доказів, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням прин-ципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
На виконання вимог ст. 88 ЦПК України, враховуючи звільнення ОСОБА_2 від сплати судових витрат при зверненні до суду з даним позовом, з кре-дитної спілки належить стягнути на корсить держави державне мито в сумі 68,00 гривень, що складається з мита в розмірі 51,00 гривні з позову в частині стягнення середнього заробітку, та 17,00 гривень з позову про відшкодування моральної шкоди, а також 120,00 гривень витрат з ІТЗ розгляду справи судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія cуддів –
В И Р І Ш И Л А:
А пеляційну скаргу представника кредитної спілки «Фортеця» Красномо-вець Наталії Петрівни відхилити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 18 червня 2010 року змінити, виклавши резолютивну його частину в наступній редакції.
Позов ОСОБА_7 до кредитної спілки «Фортеця» про стяг-нення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування мо-ральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з кредитної спілки «Фортеця» на користь ОСОБА_8 3900,86 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 500,00 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з кредитної спілки «Фортеця» на користь держави 68,00 гривень державного мита та 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпе-чення розгляду справи судом першої інстанції.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його прого-лошення, однак може бути оскаржене з дня набрання законної сили в двадця-тиденний термін в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуюча:
Судді: