УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 р. м.Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:
Малько О.С., Оніпко О.В., Ковалевича С.П.
розглянувши в попередньому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2005 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Підмихайлівської сільської ради, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення сільської ради, свідоцтва про право власності на будинок та договору дарування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним державного акту на землю та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
встановила:
ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_4. та ОСОБА_5. про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 14.08.1995 року за заповітом він являється спадкоємцем майна ОСОБА_6.
В судовому засіданні ОСОБА_1. свої позовні вимоги змінив та пред'явив позов до Підмихайлівської сільської ради, треті особи ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання недійсним рішення сільської ради, свідоцтва про право власності на будинок та договору дарування. Зустрічний позов ОСОБА_2. не визнав.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 02 березня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про визнання недійсним державного акту на землю та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, направивши справу на новий судовий розгляд.
В обгрунтування своїх вимог вказує, що рішення Калуського міськрайсуду і ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справа № 33-Ц-39 Категорія: 33
Головуючий у 1 інст. Петріва М.І. Судця-доповідач Оніпко О.В.
Вважає, що судом як першої інстанції так і другої не враховано роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», які містяться в п.4. Посилається на те, що деякі висновки суду є надуманими та безпідставними.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення.
Згідно ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року, ст.ст.333, 335-336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-франківської області від 19 липня 2005 року залишити без зміни.