Справа № 22ц-6533/2010 Головуючий у першій інстанції
Кочура О.О.
Категорія –цивільна Доповідач – Бойко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Квача М.О.
суддів: Бойко О.В., Лазоренко М.І.
при секретарі:
за участю : Рачовій І.І.
представників відповідача Бабинець Г.І., Кропота В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства „Трояночка-Полісяночка” на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Приватного підприємства „Трояночка-Полісяночка” про зміну причини звільнення та стягнення невиплаченої заробітної плати,
в с т а н о в и в:
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 05 листопада 2010 року позов ОСОБА_8 задоволено. Зобов?язано ПП „Трояночка-Полісяночка” змінити формулювання причини звільнення з п.2 ст. 41 КЗпП України на звільнення за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України із внесенням відповідного запису до її трудової книжки; стягнуто з ПП „Трояночка-Полісяночка” на користь ОСОБА_8 1576 грн. невиплаченого розрахунку при звільненні, 990 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
В апеляційній скарзі ПП „Трояночка-Полісяночка” просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи. Апелянт зазначає, що за результатами проведених в магазині 13.03.2001 року та 13.07.2010 року інвентаризацій були складені акти про виявлені нестачі, заперечень щодо цих актів з боку позивачки не надходило. На підприємстві було видано наказ № 9 від 15.07.2010 року про посилення контролю за прийняттям і відпуском товару, інших матеріальних цінностей, ознайомившись з яким, позивачка, на думку апелянта, своїм підписом підтвердила те, що на підприємстві є порушення і що необхідно посилити контроль з метою недопущення нестач. Апелянт вказує, що суд не взяв до уваги копії актів інвентаризації про виявлені нестачі, а також проігнорував той факт, що з членами трудового колективу було укладено договір про бригадну матеріальну відповідальність, а тому позивачка є матеріально-відповідальною особою. Також апелянт стверджує, що саме відмова позивачки отримати трудову книжку, заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, при звільненні призвели до несвоєчасної виплати їй відповідних виплат. На думку апелянта, позивачка не мала бажання звільнитися саме за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки одразу після звільнення вона намагалась стати на облік до центру зайнятості, а не здійснювати догляд за дитино. Апелянт наполягає на тому, що звільнення ОСОБА_8 на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України є законним, оскільки останньою допускалось постійне порушення правил трудового розпорядку, порушення правил ведення прийому та відпустку товару, мається наявність нестач, зафіксованих в інвентаризаційних актах.
В судовому засіданні представники відповідача просили задовольнити апеляційну скаргу.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду 1 інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20 вересня 2007 року на підставі наказу № 17 ОСОБА_8 була прийнята на роботу у ПП „Трояночка-Полісяночка” на посаду продавця 4 розряду.
Позивачкою ОСОБА_8 28 вересня 2010 року була подана заява про звільнення за власним бажанням з поважної причини з 01.011.2010 року.
Наказом № 15 від 01.01.2010 року директора ПП „Трояночка-Полісяночка” Бабинець Г.І. позивачка була звільнена з посади на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець прийшов до помилкового висновку про наявність винних дій позивачки в незабезпеченні схоронності товарно-матеріальних цінностей, її вина в нестачі не підтверджена, а тому звільнення позивачки на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України є помилковим.
Висновки місцевого суду повністю відповідають матеріалам справи та грунтуються на вимогах закону.
Підставою для розірвання трудового договору на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України є скоєння працівником винних вчинків. Проте власник у випадку спору зобов?язаний довести факт порушення і вину працівника. Сам факт нестачі грошових чи товарних цінностей не є достатньою підставою для звільнення працівника у зв?язку з втратою довіри.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснення саме ОСОБА_8 дій, що призвели до втрати довіри до неї з боку власника, наявність вини звільненої ОСОБА_8 в здійсненні зазначених дій. Вина саме позивачки у скоєнні нестач в магазині належним чином не підтверджена.
Отже, у відповідача не було законних підстав для звільнення позивачки з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі розмір невиплаченого розрахунку при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутих судом першої інстанції, відповідачем не заперечується, відповідач не визнає самого позову, наполягаючи на наявності у нього законних підстав для звільнення позивачки на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність залишення судового рішення без зміни, оскільки воно постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Трояночка-Полісяночка” відхилити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 05 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: