Справа № 22ц-6301/2010 Головуючий у першій інстанції
Шляхов В.І.
Категорія – цивільна Доповідач-Бойко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 грудня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Квача М.О.
суддів: Бойко О.В., Лазоренка М.І.
при секретарі: Рачовій І.І.
з участю: прокурора Демидка Д.А,, позивачки ОСОБА_7,
відповідача ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Ріпкинського району Чернігівської області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки
в с т а н о в и в:
В серпні 2010 року ОСОБА_7 в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на її користь на утримання дочки, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що перебувала з відповідачем в шлюбі до 14.09.2004 року. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка з часу розірвання шлюбу знаходиться на утриманні матері. До досягнення повноліття відповідач сплачував на утримання дочки аліменти в розмірі ј частини заробітку та 100 грн. щомісячно на покриття додаткових витрат. Також, зазначила, що ОСОБА_10 є інвалідом з дитинства, її захворювання пов”язане з хронічним стійким психічним розладом. 16.03.2010 року МСЕК встановила дочці безстроково 1 групу інвалідності та визнано, що вона є непрацездатною, потребує стороннього догляду. Рішенням Ріпкинського районного суду від 02.06.2010 року ОСОБА_10 визнана недієздатною та призначено над нею опіку з боку матері. В зв”язку з тим, що батько після досягнення повноліття дочкою матеріальної допомоги не надає, а позивачка самостійно не здатна забезпечити належного утримання, відповідно до положень ст.ст. 198, 200 Сімейного кодексу України, ОСОБА_7 просила стягнути з ОСОБА_8 аліменти на її користь на утримання дочки в розмірі ј частини від його заробітку (доходу), щомісячно.
Рішенням Ріпкинського районного суду від 08 вересня 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 аліменти на своє утримання в розмірі 1/8 частини його заробітку, щомісячно, починаючи з 09.08.2010 року. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на ІТЗ в сумі 60 грн.. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 25 грн. 50 коп. судового збору та 60 грн. витрат на ІТЗ.
В апеляційній скарзі прокурор Ріпкинського району Чернігівської області, яку подав в інтересах недієздатної ОСОБА_9, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та ухвалити нове про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_7, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також грубо порушені норми матеріального закону, що визначають обставини, які повинні враховуватись при визначенні розміру аліментів.
У судовому засіданні прокурор та позивачка підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Відповідач апеляційну скаргу не визнав, просив в її задоволенні відмовити.
Вислухавши суддю–доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов”язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальний стан дитини та того з батьків, з якого вони будуть стягуватися, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім”ї, яких він зобов”язаний утримувати, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, стягуючи аліменти на користь ОСОБА_9 на своє утримання в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач може сплачувати аліменти саме в такому розмірі, оскільки він має однаковий дохід з позивачкою, а також з урахуванням того, що на його утриманні є непрацездатна матір.
З зазначеним висновком апеляційний суд погоджується частково та вважає, що суд 1 інстанції при визначенні розміру аліментів неповно з”ясував обставини справи, неправильно стягнув аліменти саме на користь ОСОБА_10, яка визнана недієздатною, та незважаючи на те, що позивачем по справі є ОСОБА_7.
Встановлено, що сторони мають повнолітню недієздатну дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьки розлучені і дочка знаходиться на утриманні матері – ОСОБА_7
Дочка є інвалідом з дитинства. Згідно висновку МСЕК від 16.03.2010 року їй була встановлена перша група інвалідності на підставі діагнозу – глибока розумова відсталість, обумовлена хворобою Дауна.
Рішенням Ріпкинського районного суду від 02.06.2010 року ОСОБА_10 визнана недієздатною, в зв”язку з чим їй призначено опікуна – її матір. Дівчинка потребує постійного стороннього догляду та нагляду.
Зазначені обставини, а також те, що ОСОБА_10 знаходиться на утриманні позивачки, підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема довідкою виконкому Любецької селищної ради Ріпкинського району (а.с.11), витягом та довідкою МСЕК (а.с.13,14), медичними документами (а.с. 22-24).
Також, досліджуючи довідки про доходи сторін (а.с. 26), апеляційний суд приходить до висновку, що доходи позивачки, як опікуна непрацездатної повнолітньої дочки, є меншими, ніж доходи відповідача.
Таким чином, перевіряючи визначений судом розмір аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_10, апеляційний суд вважає, що 1/8 частина від заробітку відповідача є незначною і такою, що не може задовольняти потреби недієздатної хворої дочки, навіть з урахуванням соціальної допомоги, що надається державою.
Висновки суду 1 інстанції про те, що відповідач здатний сплачувати аліменти тільки в розмірі 1/8 частини заробітку, враховуючи його згоду на це, та з урахуванням того, що до складу його сім”ї входить хвора матір, яка потребує лікування, апеляційний суд визнає необгрунтованими та помилковими, оскільки відповідачем не було надано доказів того, що матір знаходиться на його утриманні і не має іншого доходу.
Тому апеляційний суд приходить до висновку, що аліменти підлягають стягненню з відповідача в розмірі ј частини від його заробітку (доходу) і такий розмір буде відповідати як інтересам дитини, так і платника аліментів.
Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора, доводи якої знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, та скасувати рішення суду 1 інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 в повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України при ухваленні нового рішення суду підлягає зміні розподіл судових витрат, а саме: у даному випадку при задоволені позовних вимог судові витрати належить стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 182, 198, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу прокурора Ріпкинського району Чернігівської області задовольнити.
Рішення Ріпкинського районного суду від 08 вересня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09 серпня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: