Справа № 11-734/2010 р. Головуючий у І інстанції – Карапиш Т.В.
Категорія – ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач – Баглай І.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Трейтяк О.П.,
суддів Баглая І.П., Шахової О.Г.,
з участю прокурора Гапєєвої Н.П.,
адвоката ОСОБА_1,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора Ічнянського району, адвоката ОСОБА_1, в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 3 вересня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий 13.05.2010 року Деснянським райсудом м. Чернігова за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст. ст. 69, 75, 76 КК України, до п’яти років позбавлення волі, без конфіскації майна, з іспитовим строком на три роки,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Застосовано ст. 71 КК України і до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, не працюючий, раніше не судимий, засуджений:
- за ст. 186 ч. 2 КК України - до 4 років позбавлення волі;
- за ст. 263 ч. 1 КК України – до 2 років позбавлення волі;
- за ст. 309 ч. 1 КК України – до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Застосовано ст. 70 КК України і шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Запобіжний захід обом засудженим, до набрання вироком законної сили, залишено у виді підписки про невиїзд.
Стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь держави, судові витрати в розмірі 1953 грн. 12 коп..
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було засуджено за злочини, скоєні при наступних обставинах.
5 березня 2010 року, в 23год. 30хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадення чужого майна на розі вулиць Шевченка та Толстого в м. Ічні, Чернігівської області, збивши з ніг потерпілого ОСОБА_4, завдавши останньому близько 10 ударів ногами і кулаками по різних частинах тіла та спричинивши легкі тілесні ушкодження, відкрито викрали мобільний телефон, вартістю 214 грн. 00коп..
Не припиняючи своїх злочинних дій, 06.03.2010 року, близько першої години ночі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, наздогнавши ОСОБА_5 по вулиці Воровського в м. Ічні, неподалік від території ТПВКГ «Ічень», відкрито заволоділи її майном на загальну суму 2179 грн. 52 коп.
07 березня 2010 року, в приміщенні літньої кухні по АДРЕСА_2, ОСОБА_3 без мети збуту зберігав наркотичну речовину каннабіс, в перерахунку на висушену речовину 3,347 та 14,231 гр.
В кінці липня 2008 року ОСОБА_3, на горищі сараю в господарстві по АДРЕСА_3, знайшов жерстяну банку з 133,8 г димного пороху, який є вибуховою речовиною метальної дії і який він приніс додому та зберігав в приміщенні літньої кухні свого господарства по АДРЕСА_2, без передбаченого законом дозволу.
В середині грудня 2009 року, за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, ОСОБА_3 виготовив та зберігав без передбаченого законом дозволу одноствольний дульнозарядний пістолет із ґнотовим запаленням, який є вогнепальною зброєю.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Ічнянського району подав апеляцію в якій зазначає, що вирок суду відносно ОСОБА_2 підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання. Судом не було враховано, що даний злочин він вчинив 5 березня 2010 року, тобто до постановлення попереднього вироку Деснянським районним судом м. Чернігова 13 травня 2010 року, а тому покарання необхідно призначити за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України. Просить вирок відносно ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України змінити в частині міри покарання, вважати засудженим його за цією статтею до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України остаточно визначити покарання за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 75, 76 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна з іспитовим строком три роки. Кожний вирок виконувати самостійно.
В апеляції адвокат, в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, просить змінити вирок суду, оскільки як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні були встановлені пом’якшуючі обставини щодо засуджених. Вказує, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання. Відносно засудженого ОСОБА_2 вважає за можливе призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України і перейти до більш м’якого виду основного покарання у вигляді штрафу. Зазначає, що призначені покарання повинні виконуватися окремо відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 і ст. 72 КК України. Вказує, що, призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 71 КК України, суд порушив діюче законодавство, оскільки в даному випадку застосовується ч. 4 ст. 70 КК України, а не ст. 71 КК України, згідно якої призначені покарання виконуються самостійно. Просить вирок відносно ОСОБА_3 змінити і призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від реального відбування покарання з іспитовим строком, який визначить суд, відносно ОСОБА_2 - змінити і призначити покарання за ст. 186 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу, розмір якого визначить суд, а покарання, яке йому визначено за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.05.2010 року, повинно виконуватися окремо.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок змінити, призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від реального відбування покарання з іспитовим строком, який визначить суд, оскільки як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні були встановлені пом’якшуючі обставини, які в своїй сукупності свідчать про його виправлення, яке можливе без відбування покарання.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, призначити покарання за вчинений злочин, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу, розмір якого визначить суд, а покарання яке йому призначено за попереднім вироком повинно виконуватися окремо. Зазначає, що як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні були встановлені пом’якшуючі обставини, які в своїй сукупності свідчать про можливість йому призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу. Призначені покарання повинні виконуватися окремо відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 і ст. 72 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала свою апеляцію та додатково просила судові витрати покласти лише на ОСОБА_3 і частково підтримала апеляції засудженого ОСОБА_2 та його адвоката, прохання засуджених та адвоката задовольнити їхні апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів виходить із наступного.
Вирок місцевого суду відносно ОСОБА_2 підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання. Судом не було враховано, що даний злочин він вчинив 5 березня 2010 року, тобто до постановлення попереднього вироку Деснянським районним судом м. Чернігова 13 травня 2010 року, а тому покарання необхідно призначити за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України.
До злочинів які ОСОБА_3 скоїв самостійно і у зв’язку з якими проводилися дослідження та експертизи, ОСОБА_2 не має ніякого відношення. Тому судові витрати за вказані дослідження та експертизи слід покласти на одного лише ОСОБА_3.
Вирішуючи питання про міру покарання обом засудженим, місцевий суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.
Отже, підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції в цій частині не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора Ічнянського району задовольнити, апеляції адвоката ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_2 та апеляцію останнього задовольнити частково, апеляцію засудженого ОСОБА_3 відхилити.
Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 3 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим по ч. 2 ст. 186 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції.
Вирок від 13.05.2010 року Деснянського районного суду м. Чернігова щодо ОСОБА_2 виконувати самостійно.
Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 3 вересня 2010 року в частині стягнення, солідарно, із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на користь держави, судових витрат в розмірі 1953 грн. 12 коп. скасувати.
Стягнути із засудженого ОСОБА_3, на користь держави, судові витрати в розмірі 1953 грн. 12 коп..
В решті вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 3 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін.
Судді:
О.П. Трейтяк І.П. Баглай О.Г. Шахова