Справа № 11-685/2010 р. Головуючий у І інстанції – Бараненко С.М.
Категорія – ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач – Баглай І.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Баглая І.П.,
суддів Оседача М.М., Рудомьотової С.Г.,
при секретарі Фесюра Т.І.,
з участю прокурора Гапєєвої Н.П.,
адвоката ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 6 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Кірове, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, приватний підприємець, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима, засуджена:
- за ч. 1 ст. 172 КК України - до 850 грн. штрафу;
- за ч. 1 ст.175 КК України - до 10200 грн. штрафу з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на один рік і шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 10200 грн. штрафу з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на один рік і шість місяців.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишено підписку про невиїзд.
Судом ОСОБА_2 було засуджено за злочини, скоєні при наступних обставинах:
ОСОБА_2, здійснюючи підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію В02 № 256215 від 15.12.2006 року, протягом вересня 2009 - квітня 2010 року грубо порушувала вимоги трудового законодавства та законодавства про оплату праці.
Так, грубо порушуючи вимоги ст. 116 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх належних йому від підприємства, установи, організації, сум провадиться в день звільнення, ОСОБА_2 16.04.2010 року при звільнені працівників не виплатила їм заробітну плату, а саме ОСОБА_3 - 4818.42 грн., ОСОБА_4 – 3416.42, ОСОБА_5 - 2 725.06 грн.
Всього ОСОБА_2 не виплатила звільненим працівникам 10959.9 грн.
ОСОБА_2, грубо порушуючи умови трудового договору, здійснювала оплату праці відповідно до розпорядку роботи загально - середнього навчального закладу з урахуванням канікулярного часу, що є грубим порушенням ст.57 КЗпП України, де зазначено, що час початку та закінчення щоденної зміни передбачаються правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Окрім того, в порушення ст. 96 КЗпП України, ОСОБА_2 кухарям 3-6 розряду встановила посадові оклади по 744,00 грн. та по 744,00 грн. низькокваліфікованим посадам, підсобному робітнику кухні також.
Також, ОСОБА_2, здійснюючи підприємницьку діяльність протягом вересня 2009 - квітня 2010 року, грубо порушувала вимоги трудового законодавства та законодавства про оплату праці.
На рахунок ФОП ОСОБА_2 за січень-лютий 2010 року надійшло коштів на рахунок - 405 тис. грн., з них використано на виплату заробітної плати (закупка продуктів харчування) - 0 грн., сплачено податків та інших обов'язкових платежів - 21 тис. грн., на інші видатки витрачено - 382 тис. грн..
Грубо порушуючи вимоги ст. 15 ЗУ „Про оплату праці" про першочерговий порядок виплати заробітної плати і здійснення всіх інших платежів після виконання зобов'язань щодо оплати праці, впродовж 2009-2010 років ОСОБА_2 безпідставно не виплачувала заробітну плату працівникам, внаслідок чого виникла заборгованість, а саме ОСОБА_3 - 4818.42 грн., ОСОБА_4 - 3416.42, ОСОБА_5 - 2725.06 грн.
Це призвело до зменшення доходів вище вказаних осіб і до погіршення їхнього матеріального стану. Водночас, систематичність порушення трудових прав працівників, кількість потерпілих та факт погіршення їх матеріального стану через допущені порушення, дають підстави зробити висновок про грубий характер вказаних порушень трудового законодавства та законодавства про оплату праці.
Порушуючи вимоги трудового законодавства та законодавства про оплату праці, ОСОБА_2 порушила положення ст. 43 Конституції України, згідно якого кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначену законом.
Не погодившись з вироком суду, ОСОБА_2 подала апеляцію в якій просить справу, в частині звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, повернути прокурору для організації додаткового розслідування з метою встановлення цього складу злочину. Вважає, що нею не були допущені порушення законодавства про працю, звинувачення не ґрунтуються на вимогах трудового законодавства і докази допущення нею грубого порушення законодавства про працю відсутні. Вказує, що дійсно під час звільнення працівникам не були виплачені належні суми, проте судом не враховано, що згідно ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників, що фінансуються з бюджету, здійснюється у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних договорів. Оскільки здійснювана нею діяльність фінансується за рахунок державного бюджету, то на неї поширюється дія ст. 98 КЗпП України, згідно з якою вона має право здійснювати оплату праці по мірі надходження бюджетних асигнувань. Станом на 01.04.2010 року коштів на рахунку, з яких можливо було б виплатити належні працівникам суми при звільненні, не було. Вважає, що крім неправильної кваліфікації її дій, судом не було прийнято рішення про об’єднання кримінальних справ, оскільки в трудових відносинах з нею перебувало біля 30 працівників, з якими вона не могла остаточно розрахуватися при звільненні через відсутність бюджетного фінансування. Також судом неправильно призначене покарання у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю. Просить вирок скасувати, кримінальну справу в частині звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України закрити.
Заслухавши доповідача, засуджену та її адвоката, які просили задовольнити апеляцію з викладених в ній підстав, думку прокурора про необґрунтованість апеляції, дослідивши докази у справі та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Викладене обвинувачення, яке суд першої інстанції порахував як доведене, не може бути підставою для винесення обвинувального вироку в силу своєї неконкретності.
Так, із обвинувачення не видно де (населений пункт, підприємство) і на яких посадах та який час працювали ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Також не видно із обвинувачення яким саме працівникам та якого підприємства і на протязі якого часу ОСОБА_2 здійснювала оплату праці відповідно до розпорядку роботи загально - середнього навчального закладу з урахуванням канікулярного часу.
Не видно із обвинувачення і яким саме кухарям 3-6 розряду ОСОБА_2 встановила посадові оклади по 744,00 грн. та по 744,00 грн., яким низькокваліфікованим посадам і якому підсобному робітнику кухні.
Апеляційним судом досліджено розглянуту суддею Н-Сіверського районного суду Бараненко С.М. адміністративну справу №3-607/10 щодо ОСОБА_2 про накладення на неї по ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну стягнення у виді 510 грн. штрафу.
Під головуванням цього ж судді розглянуто і дану кримінальну справу.
Між тим, із матеріалів адміністративної справи видно, що ОСОБА_2 інкриміновані по суті ті ж самі адміністративні правопорушення, за які згодом її було притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено.
Розглядаючи кримінальну справу, місцевий суд не взяв до уваги матеріали адміністративної справи, не дослідив чи не понесла вже підсудна покарання за інкриміновані як злочини правопорушення в адміністративному порядку.
За таких обставин вирок місцевого суду не можна вважати законним та обґрунтованим і він підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 6 серпня 2010 року щодо неї скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Судді:
І.П. Баглай М.М. Оседач С.Г. Рудомьотова