2-266/10

РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    07 вересня   2010 року Комсомольський районний  суд м. Херсона у складі :

головуючого - судді :                 Котьо І.В.

при секретарі:                               Способ Н.В.

адвокатів:                         ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому  судовому засіданні в залі суду   цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,ОСОБА_5  третя особа , яка не заявляє  самостійних  вимог  щодо  предмета  спору ОСОБА_6  про визнання  частково  недійсним  договору  купівлі-продажу  та  визнання  права  власності ,

                          встановив:

    Позивач звернулась  до  суду  з вказаним  позовом  посилаючись на  ту  обставину , що  вона  24 листопада  2003 року за  власні кошти  придбала  однокімнатну  квартиру

АДРЕСА_4 .Однак  правовстановлюючий документ на   вказану квартиру  було  оформлено на ім’я її онучки  ОСОБА_4 , відповідачки по справі.

Просила  суд визнати договір  купівлі-продажу  від 24  листопада  2003 року   спірної квартири  не дійсним в частині покупця  з моменту  вчинення  угоди  та  визнати за нею право власності  на вказану квартиру, так як  її було придбано  за її власні кошти   замість  проданого  нею  на передодні жилого  будинку  в с. Костогризово  Цюрупинського  району  Херсонської області, однак оформлену на  онучку  , для  уникнення  проблем  в майбутньому з оформленням  спадщини на  ОСОБА_4  після її смерті.

Позивач  до  судового  засідання не з’явилась про   день та  час  розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача   в судовому засіданні , за довіреністю ОСОБА_7     ,  просила  суд задовольнити позов  посилаючись на  обставини  викладені  в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в  судовому засіданні   визнала позов і не заперечувала проти  його  задоволення  за обставин зазначених позивачем.

Співвідповідач ОСОБА_5 до  судового засідання не з’явився  про    час і місце   розгляду справи був  повідомлений  належним чином через  оголошення у пресі , з дотриманням  порядку та  строків  виклику  передбачених ч.ч.4, 9 ст. 74 ЦПК України.

Третя особа , яка не заявляє  самостійних  вимог  щодо  предмета  спору ОСОБА_6 в  судовому  засіданні  просив  суд відмовити  в  задоволенні позову  за не обґрунтованістю.

Вислухавши сторони  та  їх представників ,  дослідивши матеріали  справи ,  суд  встановив що  24 листопада  2003 року  приватним нотаріусом  Херсонського  міського  нотаріального  округу  Нестерович О.І.  було посвідчено  договір купівлі-продажу  АДРЕСА_1  укладений між ОСОБА_5 та  ОСОБА_4  відповідно  до якого  ОСОБА_5 продав  приналежну  йому на праві  власності квартиру  , а ОСОБА_4 в свою чергу  придбала її. Продаж  зазначеної квартири вчинено за 6600 гр.

12 грудня  2003 року цей договір купівлі-продажу було  зареєстровано в  Херсонському  ДБТІ  за № 48314.

Згідно  до положень ст.58 ЦК УРСР  при вирішенні  спору  про  визнання  договору  купівлі-продажу  недійсним  із підстав,  що   покупцем    за  договором  є  інша особа , суд встановивши що  фактично майно  було придбане  за її кошти  і для  неї , та що  інших підстав  для  визнання  даної угоди  недійсною  немає  , вказаний  договір відповідно  до  ст. 58,60 ЦК УРСР  визнається  недійсним  лише в частині  , що стосується  покупця , і покупцем  за цим договором  визнається особа , за рахунок  коштів якої  і для якої  фактично  укладався  цей договір. Тобто  за умови доведеності  , що за договором  купівлі-продажу  насправді  майно було придбано  не покупцем зазначеним  у договорі , а іншою особою  за її кошти ,  суд  відповідно  до  ст. 58 ЦК УРСР  може визнати  , що вказаний  договір  у частині  , що стосується  покупця , є мнимою угодою  і що  дійсним  покупцем  за цим договором  є особа  , для якої  за її  кошти  було придбано це майно.        

Судом встановлено що ,  за вказаним  договором    сторонами  було виконано  всі умови  договору , а саме   відбулась  реальна передача    майна  у власність  від  продавця   покупцю , а  покупцем , в свою  чергу , в повному обсязі  сплачено   продавцю грошові  кошти за  придбане  нерухоме майно, відповідно  до раніше обумовленої вартості,   яка відповідає  вартості зазначеній  в договорі купівлі-продажу. Даний  договір   посвідчено  нотаріально  тобто,  інших  підстав передбачених  законодавством  для  визнання  даної угоди  недійсною  не має.

24 квітня  2003 року , відповідно  до  договору  купівлі-продажу  посвідченого  Херсонською товарною біржею  ОСОБА_6, перебуваючи  у зареєстрованому  шлюбі  з 05  липня  2002 року  з  ОСОБА_4,  придбав  у ОСОБА_9  та  ОСОБА_10 трикімнатну  АДРЕСА_2, де і проживав  спільно з ОСОБА_4 до вересня  2010  року , часу звернення ОСОБА_4   до суду  з позовом  про  розірвання  шлюбу. Тобто на  час укладення  оспорюванного договору  купівлі-продажу , а саме   23 листопада 2003 року  як ОСОБА_4 так  і ОСОБА_6 були забезпечені  житлом.  

Позивачу ОСОБА_3  на той  час ,  на праві  особистої власності  належав  жилий   будинок з господарським  будівлями  та  спорудами   розташований за адресою АДРЕСА_5  яким  вона розпорядилась  05 грудня 2003 року, відповідно  до договору ,  шляхом  дарування,  на користь сторонньої особи,  що підтвердили в судовому  засіданні  свідки ОСОБА_11  та  ОСОБА_7,  та  проти  чого  не заперечував в судовому засіданні ОСОБА_6  

Крім  того,   зазначені  свідки  підтвердили  той  факт ,  і  проти   вказаних обставин   ОСОБА_6  також не заперечував  в судовому засіданні , що  ОСОБА_3  маючи  похилий  вік (  ІНФОРМАЦІЯ_1 )  висловлювала  бажання переїхати    ближче  до  рідних  до м. Херсона ,  у зв’язку з чим  вони,  як  доньки, допомагали  їй  підшукувати  квартиру  яка б  за технічними  характеристиками , а саме  однокімнату , перший поверх, паркова  зона , Шуменський мікрорайон, так як  і ОСОБА_11

( АДРЕСА_3)  і ОСОБА_4 проживають саме  на території  цього  мікрорайону  , підходила  для неї. І  лише після того  коли ОСОБА_3 оглянула  квартиру  і дала  згоду на  її  придбання,  вона  розпорядилась  приналежним  їй на праві  власності будинком в с. Костогризове Херсонської області 05 грудня 2003 року та дала згоду  на придбання для неї  спірної квартири   за її  кошти але  на ім’я   ОСОБА_4 , після  чого  остання  за  кошти які  їй було  надано ОСОБА_3, уклала  з  ОСОБА_5  12 грудня  2003 року договір купівлі-продажу на  своє ім’я.

Після  укладення  вказаного  договору  купівлі –продажу  вони допомогли ОСОБА_3   відремонтувати придбану  квартиру   куди   вона  переїхала  безпосередньо  з   будинку  в с. Костогризове Херсонської області  ,   зареєструвалась   ,  згідно  до  реєстрації  в паспорті 21 січня  2004 року ,  та проживає   до теперішнього часу  одна, що  підтверджується  довідкою  ТОВ «Шумен» від 12 вересня  2010 року, та проти  чого  також не заперечував в судовому засіданні ОСОБА_6

За таких обставин  суд вважає що вказаний  договір   у частині  , що стосується  покупця , є мнимою угодою  відповідно  до  ч.1 ст. 58 ЦК УРСР,   і  дійсним  покупцем  за цим договором  є ОСОБА_3  , для якої  за її  кошти  було придбано спірну  квартиру, оскільки  саме вона  на той  час  не була  взагалі  забезпечена  житлом , відразу після  укладання  договору  купівлі-продажу  квартири  вселилась в неї  ,  і проживає  в ній  до теперішнього часу  одна , у   зв’язку з чим   на думку суду позов заявлений ОСОБА_3 є обґрунтованим  і таким що  підлягає задоволенню.

Положенням ч.1 ст. 60 ЦПК України  передбачено  що кожна сторона  зобов’язана  довести  ті обставини  , на які  вона  посилається  як на підставу своїх  вимог  і заперечень, крім випадків  встановлених ст. 61  ЦПК України. Однак ОСОБА_6  в порушення  вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України  не надано суду  належних доказів  в заперечення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог про  те що спірна квартира  була придбана саме  для неї та  за  її  кошти .

Доводи ОСОБА_6 в тій  частині  що спірну квартиру  було придбано за  їх спільні  кошти з ОСОБА_4 в період шлюбу , як об’єкт  інвестування,  а ОСОБА_3  проживала  в ній  тимчасово ,  судом    визнаються не переконливими і такими що суперечать  обставинам справи викладеним  вище. А  свідчення свідків   ОСОБА_12 та  ОСОБА_13 допитаних в судовому  засіданні не підтвердили та не простували факт мети придбання   спірної  квартири для ОСОБА_3 та  за її  кошти , а  лише  засвідчили  факт  повернення  ОСОБА_6  раніше  позичених  ним  коштів.  

  Керуючись ст. ст. 10,11,209 ЦПК України , ст. ст. 58,60 ЦК УРСР , суд –

                    вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_3.

Визнати договір  купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1  укладений   від 24  листопада  2003 року  посвідчений  приватним нотаріусом  Херсонського  міського  нотаріального округу  Нестерович О.І.  не дійсним в частині покупця  з моменту  вчинення  угоди.

Визнати за  ОСОБА_3 право власності  на  квартиру АДРЕСА_1  на  підставі договору купівлі-продажу квартири укладеного  24  листопада  2003 року  та  посвідченого   приватним нотаріусом  Херсонського  міського  нотаріального округу  Нестерович О.І.  

Рішення може бути оскаржено  в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський  районний  суд м. Херсона  шляхом подачі  апеляційної скарги  на рішення  суду  протягом  десяти днів  з дня  його  проголошення .

Суддя: