Спр.№ 2-а-376/10                                         Копія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року             м. Щорс

  Суддя Щорського районного суду Чернігівської області Лихошерст В.В., розглянувши в порядку скороченого провадженнясправу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення Щорської районної державної адміністрації про визнання незаконним рішення про відмову у перерахунку і виплаті разової щорічної допомоги та зобов’язання провести перерахунок та виплату разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки в розмірі 8-ми  мінімальних пенсій за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, інваліду 2 групи,-

ВСТАНОВИВ:

 29 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до   Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення Щорської районної державної адміністрації про визнання незаконним рішення про відмову у перерахунку і виплаті разової щорічної допомоги та зобов’язання провести перерахунок та виплату недонарахованих сум разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки в розмірі 8-ми  мінімальних пенсій за віком – 8722 грн. 00 коп. як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, інваліду 2 групи.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи і прирівняний до учасника бойових дій. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право отримувати щорічну грошову допомогу до 5 травня як  інвалід війни 2 групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. У 2009-2010 роках відповідачі нарахували і виплатили йому вказаний вид допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідачі посилаються на те, що вони не мали права проводити зазначені виплати у будь-який спосіб та у розмірах, окрім тих, що передбачені законами України про державний бюджет на відповідний рік. Окрім цього, відповідач просить застосувати строк позовної давності, оскільки вважає, що для звернення до суду про стягнення допомоги за 2009-2010 роки позивач пропустив строк позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно   пунктів 1, 9 частини 2 статті 7  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни віднесені інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на підставі частини п'ятої статті 13 надає право інваліду війни 3 групи щорічно до 05 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Виплата разової грошової допомоги проводиться органами праці та соціального захисту населення шляхом перерахування на особистий рахунок громадян.    

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  ветеранам війни передбачена разова грошова допомога до 05 травня у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 20 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладено в наступній редакції ст. ст. 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та встановлено, що виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня здійснюється у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України”.  

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Як встановлено судом, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 20 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Визнані неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто відповідно з 22 травня 2008 року.

 За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Отже, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ч. 2 ст. 54 Закону України „Про державний бюджет на 2009 рік", якою надано право Кабінету Міністрів України визначати розміри державних соціальних гарантій, що залежать від прожиткового мінімуму, Чернігівський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат застосовував Постанову Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», згідно з якою розмір разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи становив 430 грн, яка і була позивачу виплачена у квітні 2009 року.

Частина 2 статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» вказує на те, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 р. «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» розмір разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни 2 групи, становить 480 грн. У травні 2010 виплачено позивачу зазначену допомогу в розмірі 480 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 р. № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Посилання відповідача на те, що здійснюючи позивачу виплати одноразової допомоги, він діяв відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, та постанов Кабінету Міністрів України, і його дії є правомірними, є безпідставними, оскільки положення названих законів надають право встановлювати розміри лише тих соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, а не мінімальної пенсії за віком, з розміру якої повинні проводитися нарахування щорічної допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Оскільки   будь-яким іншим законом, крім Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком не встановлений, підстави для застосування будь-якої іншої величини, встановленої  законом для розрахунку щорічної  грошової допомоги до 5 травня відсутні.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

      Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода ка обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує акт, має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів підзаконними актами, визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому доводи відповідача є безпідставними.

Оскільки нарахування і виплата одноразової допомоги позивачу має здійснюватися Головним управлінням праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, то саме дії цього органу суд має визнати неправомірними та зобов»язати провести перерахунок та виплату позивачу разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки в розмірі 8-ми  мінімальних пенсій за віком.

 Не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов»язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату 8722 грн. 00 коп. недонарахованих сум одноразової допомоги, оскільки у суда відсутня відповідна калькуляція цих сум, і суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження по нарахуванню певних видів виплат.  

Керуючись ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 7, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати незаконним рішення Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про відмову у перерахунку і виплаті разової щорічної допомоги та зобов’язати провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки в розмірі 8-ми  мінімальних пенсій за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, інваліду 2 групи, відповідно до положень ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Щорської районної державної адміністрації та Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про про зобов»язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату 8722 грн. 00 коп. недонарахованих сум одноразової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки  відмовити.

Постанова суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду  через суд, який виніс постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Суддя:  В.В.Лихошерст.

    Копія вірна:

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                                     В.В.Лихошерст.

    Довідка: рішення законної сили не набрало.  

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                                                     В.В.Лихошерст.