Судове рішення #12367387

Справа №22ц-2450/2010 р.                            Головуючий в І інстанції

Категорія: 57                                                  Стребков Ю.О.

                                                   Доповідач: Кузнєцова О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010  року червня  місяця 10  дня колегія суддів судової плати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

                                                                   Головуючого : Кузнєцової О.А.

                            Суддів :  Приходько Л.А.

Бездрабко В.О.

                                  при секретарі :    Ляшенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 06 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області про стягнення недоплачених сум грошової допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а:

В березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом. Позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Ст. 6 зазначеного вище Закону дає їй право на щомісячну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яку вона не отримує. Про порушення своїх прав довідалася вже після прийняття рішень Конституційним Судом України від 09 липня 2007 р., а тому пропустила строк на звернення до суду з поважних причин.

Просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язати управління Пенсійного фонду в Генічеському районі Херсонської області (далі – Управління) нарахувати на її користь несплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 19.03.2007 р. по 19.03.2010 р. в сумі 4925,1 грн.      

06 травня 2010 року Генічеський районний суд Херсонської області прийняв у зазначеній справі рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано Управління нарахувати та виплатити недоплачену суму соціальної грошової допомоги дітям війни у розмірі 1394,40 грн. в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати рішення Генічеського районного суду Херсонської області від          06 травня 2010 р. та постановити нове рішення, яким відмовити                        ОСОБА_3 в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання щомісячної допомоги дітям війни в межах річного терміну було порушено в частині належного розміру цієї допомоги, а в частині вимог за 2007-2008 роки, то вони були заявлені за межами терміну позовної давності і відповідно до ст. 72 ЦПК України не підлягають задоволенню.

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального  права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 має статус дитини війни (а.с. 6), а тому її пенсія повинна бути перерахована відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено, але рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 р. таке зупинення визнано неконституційним.

Законом України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни   (відповідно до п.20 ст.14 Закону України від «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначена надбавка становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.)

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р., щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України про їх неконституційність, положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, а також положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року, які поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007 р., а у 2008 році – з 22.05.2008 р.

Отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по           31.12.2008 р., 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 06.05.2010 р. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 р. до 09.07.2007 р. та у 2008 році – з 01.01.2008 р. до 22.05.2008 р. положення законів про Державний бюджет на ці періоди були чинними та підлягали виконанню.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася і будь-які обмеження щодо її застосування не встановлювалися.

Отже, відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р., нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по      31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 06.05.2010 р.

Оскільки ст. 99 КАС України встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність, та беручи до уваги, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року,  справи із соціальних   правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, при розгляді справ цієї категорії суд першої інстанції мав застосовувати  положення  про  позовну давність,  визначену  нормами  ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає
права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах про соціальний захист дітей війни, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Оскільки суд першої інстанції не мав правових підстав визначати конкретний розмір підвищення до пенсії, який відрізняється від установленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розміру, а також не врахував, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена вищевказаним законом, покладено саме на органи Пенсійного фонду України, у зв’язку з чим Управління має можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії самостійно, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду в частині зобов’язання Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму соціальної грошової допомоги в розмірі 1394,40 грн. скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не звернув уваги на зупинення дії вищевказаних законів України та зміни в законодавстві, що призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог. За таких обставин постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Зокрема, не заслуговують на увагу посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від  28.05.2008 р. та відсутність поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для вказаного підвищення пенсії, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Розмір же мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

 

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України для виконання покладених на нього обов’язків виходять за межі заявлених вимог. Також не приймаються до уваги доводи апелянта щодо можливого нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не приймав рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від                  06 травня 2010 року в частині зобов’язання нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену суму соціальної грошової допомоги дітям війни в розмірі 1394,40 грн. скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 06.05.2010 р.  

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку.

Головуючий:                             Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація