Справа № 22ц-7295/2010р.                 Головуючий в  1  інстанції:

                                   Котьо І.В.

Категорія  2

                                                                                      Доповідач:                                                  Кузнєцова О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року   листопада     місяця  11    дня колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах  апеляційного  суду  Херсонської області  в  складі:

        головуючого       Кузнєцової О.А.

        суддів             Полікарпової О.М.

                            Бездрабко В.О.

        при  секретарі   Кримцевій І.І.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Херсоні  цивільну  справу  за  апеляційними скаргами Державної іпотечної установи, акціонерного товариства закритого типу «Молодіжний житловий комплекс», ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 липня 2010 року по справі за  позовом ОСОБА_2 до АТЗТ «Молодіжний житловий комплекс», Державної іпотечної установи, третя особа Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Херсонське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання свідоцтва недійсним, визнання права власності та витребування майна та зустрічним позовом АТЗТ «Молодіжний житловий комплекс» до ОСОБА_2, Херсонського регіонального управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про внесення змін до договору,                              

                  встановила:

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на збудовану квартиру № 27 загальною площею 115,4 кв.м та житловою 63,3 кв.м, яка розташована на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 24 із вбудованими офісними приміщеннями та підземним гаражем-автостоянкою по АДРЕСА_2.

Визнано свідоцтво про право власності від 16 грудня 2009 року, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 15 грудня 2009 року за № 762 на АДРЕСА_1 іпотечній установі недійсним.

Витребувано у Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації прав власності Державної іпотечної установи на зазначену квартиру, проведену Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 17 грудня 2009 року за реєстраційним номером 29205820 та номером запису 84659 в книзі 214. В задоволенні зустрічної позовної заяви АТЗТ «Молодіжний житловий комплекс» до ОСОБА_2 про внесення змін до договору відмовлено. Стягнуто солідарно з АТЗТ «Молодіжний житловий комплекс» та Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1820 грн. Скасовано заборона, яка накладена судом ухвалою від 1 лютого 2010 року стосовно заборони відчуження АДРЕСА_1, що належить Державній іпотечній установі. Виконання рішення суду в частині скасування заборони відчуження покладено на відповідний відділ ДВС.

В апеляційних скаргах Державна іпотечна установа, акціонерне товариство закритого типу «Молодіжний житловий комплекс», ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати, зазначаючи, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, ОСОБА_1 просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заявленого позову.

В письмових запереченнях ОСОБА_2 спростовує доводи апеляційних скарг, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 20 серпня 2004 року між Херсонським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі Фонд) в особі директора, який діяв відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду, ОСОБА_2 та АТЗТ «Молодіжний житловий комплекс» (далі АТЗТ «МЖК») в особі голови правління, який діяв на підставі статуту, було укладено договір № 10-3-5 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла. Відповідно до умов вказаного договору Фонд вносить інвестиції у будівництво (реконструкцію) квартири коштами позичальника ОСОБА_2, з яким 20 серпня 2004 року за № 2108200400306 було укладено кредитну угоду про те, що Фонд, який діє від імені Держави надає ОСОБА_2 прямий адресний (цільовий) кредит на суму 111969,62 грн. з терміном повернення 30 років з дати укладання кредитної угоди та який надавався на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 118,22 кв.м згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_2, в свою чергу, зобов’язався внести кошти попереднього внеску в розмірі 5966,68 грн. на момент укладення кредитної угоди (тобто 20 серпня 2004 року), кошти за понаднормову площу або суму перевищення розрахункової вартості будівництва (реконструкції) житла в сумі 119659 грн. в терміни, встановлені в договорі про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла, (відповідно до п. 4 договору та додатку № 2 до договору), і остаточну суму першого внеску протягом 10 календарних днів після отримання в бюро технічної інвентаризації технічного паспорту, з урахуванням фактичної площі збудованого (реконструйованого) житла згідно з додатком 1.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини, у зв’язку з чим суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_2 звільняється від доказування в частині зустрічних позовних вимог щодо факту не виконання фінансових зобов’язань як за договором № 10-3-5 про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла так і за кредитною угодою від 20 серпня 2004 року, на які посилається АТЗТ «МЖК». Оскільки згідно рішенню апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2009 року по справі за позовом Херсонського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_2, третя особа АТЗТ «МЖК» про розірвання кредитної угоди та договору про дольову участь у будівництві житла було встановлено, що умови кредитної угоди відносно квартальних платежів з погашенням кредиту ОСОБА_2 та договір про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла в частині внесення внесків виконуються належним чином.

22 червня 2006 року між Фондом, ОСОБА_2 та АТЗТ «МЖК» було укладено додатковий договір № 1 до договору № 10-3-5 від 20 серпня 2004 року про дольову участь в будівництві (реконструкції) житла. Відповідно до умов якого у зв’язку з форс мажорними обставинами, які виникли в період будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 було перенесено плановий термін здачі будинку в експлуатацію на другий квартал 2007 року, залишивши незмінними технічні характеристики кв. 27 та її вартість.

Листом від 4 вересня 2007 року АТЗТ «МЖК» на адресу Фонду сповістило про те, що на підставі відповідних пунктів Інвестиційної угоди № 10-3 укладеної 26 березня 2004 року, АТЗТ «МЖК» не має можливості виконати умови угоди щодо строку введення житлового будинку по АДРЕСА_2 в експлуатацію до червня 2007 року.

26.09.2007 року відповідно до листа Фонду на адресу АТЗТ «МЖК» запропоновано офіційно проінформувати позичальників та підготувати і укласти додаткові угоди, надавши їх до Фонду для підписання, після чого ХРУ Фонду буде ініційовано питання до Держфонду про погодження зміни терміну вводу в експлуатацію вказаного будинку, який ним було раніше затверджено.

22 серпня 2009 року між АТЗТ «МЖК» та Державною іпотечною установою в особі заступника голови правління, який діяв на підставі довіреності, було укладено договір відчуження майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва житлового призначення, згідно якому АТЗТ «МЖК» в термін до 25 грудня 2009 року взяло на себе зобов’язання добудувати та здати в експлуатацію об’єкт незавершеного будівництва житлового призначення та передати його протягом 30 робочих днів новому власнику всі необхідні правовстановлюючі документи на придбаний ним об’єкт та інформацію стосовно виконання умов договору, до моменту підписання договору підготувати з новим власником проекти необхідних змін та доповнень до укладених та чинних договорів (угод) щодо будівництва об’єкту незавершеного будівництва на користь нового власника, та протягом двох робочих днів з дня підписання договору здійснити усі необхідні дії щодо державної реєстрації майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва зазначений в додатку № 1 до цього Договору на користь нового власника. Відповідно до п. 9.1 на момент підписання та нотаріального посвідчення договору первинний власник гарантує, що треті особи не мають жодних прав та обов’язків на квартири, зазначені в додатку 1 до вказаного договору.

10 грудня 2009 року за актом № 1 багатоквартирний житловий будинок із вбудованими офісними приміщеннями та підземним гаражем-автостоянкою на розі вул. Радянська та Михайловича в м. Херсоні було здано в експлуатацію. Однак відповідно до п. 10 та п. 11 акту готовності об’єкта, наданого відповідачем АТЗТ «МЖК» в обгрунтування заявлених ними зустрічних вимог, інвестиційна вартість за затверджену проектною документацією в тому числі: витрат пов’язаних з будівельно-монтажними роботами та з витрат пов’язаних з придбанням машин обладнання, та інвентарю, та вартість основних фондів які приймаються до експлуатації, в тому числі витрат пов’язаних з будівельно-монтажними роботами, та витрат пов’язаних з придбанням машин обладнання, та інвентарю не були зазначені на час здачі його в експлуатацію.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ОСОБА_2, АТЗТ «МЖК» та Фондом 20 серпня 2004 року була укладена інвестиційна угода про будівництво (реконструкцію) житла, тому сторони вказаної угоди є суб’єктами інвестиційної діяльності, відносини між якими регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність», а основним правовим документом їх взаємовідносин є угода (договір).

За вказаною угодою на ОСОБА_2 та Фонд покладався обов’язок своєчасно перерахувати кошти на рахунок АТЗТ «МЖК» відповідно до додатку № 1 до вказаного договору (угоди), а на АТЗТ «МЖК» покладався обов’язок якісного і своєчасного будівництва житлового будинку із вбудованими офісними приміщеннями та підземним гаражем-автостоянкою на розі АДРЕСА_2.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Фонд та ОСОБА_2 покладені на них обов’язки за вказаною угодою виконали належним чином, однак після здачі об’єкта будівництва в експлуатацію 10 грудня 2009 року, з порушенням строків визначених в угоді, АТЗТ «МЖК» не виконав взятих на себе обов’язків передбачених п. 7 договору від 20 серпня 2004 року за № 10-3-5, а тому позов, заявлений ОСОБА_2 в частині  визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, обґрунтований і підлягає задоволенню відповідно до вимог ст. 331 ЦК України.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що вартість будівництва 1 кв.м квартири визначена угодою від 20 серпня 2004 року та становить 2000 грн., оскільки вказана вартість була погоджена сторонами при укладанні зазначеної угоди та кредитної угоди від 20 серпня 2004 року, які було укладено відповідно до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженим Постановою КМ України від 29 травня 2001 року, з розрахунку того, що особа вносить крім попереднього внеску та коштів на страхування в період будівництва (реконструкції) житла також кошти за понаднормову площу або суму за перевищення розрахункової вартості будівництва, а остаточну суму першого внеску повинен внести позичальник після отримання в БТІ технічного паспорту, з урахуванням фактичної площі збудованого житла.

Згідно довідки Херсонського ДБТІ від 18 січня 2010 року загальна площа збудованої квартири № 27 становить 115,4 кв.м, житлова 63,3 кв.м, а п. 2 угоди від 20 серпня 2004 року було передбачено , що проектна загальна площа квартири № 27, за яку було сплачено ОСОБА_2 після укладання угоди, повинна була становити 118,22 кв.м.

Угодою від 20 серпня 2004 року № 10-3-5 було визначено розмір інвестицій у будівництво спірної квартири, яка становила 236440 грн. Як слідує з п. 10 та п. 11 акту готовності об’єкта від 10 грудня 2009 року, інвестиційна вартість за затвердженою проектною документацією у тому числі: витрат пов’язаних з будівельно-монтажними роботами та з витрат пов’язаних з придбанням машин обладнання, та інвентарю, та вартість основних фондів, які приймаються до експлуатації, в тому числі витрат пов’язаних з будівельно-монтажними роботами, та витрат, пов’язаних з придбанням  машин обладнання, та інвентарю не були зазначені на час здачі його в експлуатацію, на підставі чого суд дійшов правильного висновку, що початкова інвестиційна загальна вартість вказаного об’єкту не змінилась на час здачі об’єкту інвестування в експлуатацію, у зв’язку з чим ОСОБА_2 виконано всі обов’язки за угодою від 20 серпня 2004 року за № 10-3-5 та сплачено вартість будівництва в повному обсязі, до складу якої входять і кошти за понаднормову площу і сума за перевищення розрахункової вартості будівництва.

Доводи апелянта АТЗТ «МЖК» стосовно вартості 1 кв.м квартири, яка за його зведеним кошторисним розрахунком складає на момент введення об’єкту в експлуатацію 5950,0 грн. та різницю якої повинен доплатити ОСОБА_2 при оформленні на нього права власності на вказану квартиру, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 угоди від 20 серпня 2004 року № 10-3-5 вартість будівництва (реконструкції) 1 кв. м становила 2000 грн.

Пунктом 5 цього ж договору вартість будівництва 1 кв.м могла уточнюватись відповідно до змін вартості 1 кв.м житла та середньої вартості будівництва, що склалась у регіоні на час введення житла в експлуатацію, однак у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України АТЗТ «МЖК» не надав суду належних доказів, що вартість уточнювалась в порядку, визначеному угодою, а судом такі докази і обставини не встановлені.

Згідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому положенням вказаної норми передбачено, що незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав не залежно від того, чи знала вона про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні.

Оскільки судом правильно встановлено, що право власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_2 на підставі угоди від 20 серпня 2004 року після здачі будинку в експлуатацію, що виключає виникнення такого ж права у іншої особи стосовно цього ж об’єкту, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 16 грудня 2009 року на спірну квартиру Державній іпотечній установі та витребування спірної квартири на його користь від Державної іпотечної установи шляхом скасування державної реєстрації прав власності Державної іпотечної установи на спірну квартиру, оскільки майнові права на об’єкти нерухомості виникають, змінюються або припиняються в моменти їх державної реєстрації.  

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову АТЗТ «МЖК», оскільки у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України АТЗТ «МЖК» не надано суду переконливих доказів щодо наявності підстав, передбачених ст. 652 ЦК України для зміни договору за рішенням суду, а судом такі докази і обставини не встановлені.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційних скарг колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені належними доказами, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, не спростовують мотивованих висновків суду, а тому підлягають відхиленню.

     Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 вона згідно наказу командира військової частини А1836 від 31.12.2009 року № 753 «Про розподіл службового житла між військовослужбовцями військової частини А 1836 Херсонського гарнізону» отримала службове житло за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру на службове жиле приміщення № 1 від 25.01.2010 року відповідно до рішення виконкому міської ради від 19.01.2010 року № 4.

     Згідно акту прийому-передачі квартир № 75 від 29.12.2009 року Державна іпотечна установа передала, а Міністерство оборони України прийняло квартиру АДРЕСА_1 на виконання постанови КМ України від 5 серпня 2009 року № 832 «Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов».

     З доданих до апеляційної скарги витягу з наказу командира військової частини А 1836 від 31.12.2009 року № 753, ордеру № 1 від 25.01.2010 року, акту прийому-передачі квартир № 75 від 29.12.2009 року вбачається, що спірна квартира є службовою та знаходиться у користуванні ОСОБА_1, отримана нею від Міністерства оборони України  відповідно до постанови КМ України від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

     Виходячи із наведеного, отримавши службове житло як військовослужбовець, ОСОБА_1 знаходиться у правовідносинах з Міністерством оборони України (яким вказане рішення суду не оскаржено) та вона не є стороною  правовідносин, що виникли у даній справі.

     А відтак, колегія суддів вважає, що відновлення та захист порушених прав ОСОБА_1 не підлягає захисту шляхом оскарження ухваленого у даній справі рішення, де ОСОБА_1 стороною виниклих правовідносин не була.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України колегія  суддів, -

Ухвалила:

Апеляційні скарги Державної іпотечної установи, акціонерного товариства закритого типу «Молодіжний житловий комплекс», ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду  набирає законної  сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

Головуючий:

Судді: