Справа № 22-1908/2010р. Головуючий в 1 інстанції:
Слюсаренко О.В.
Категорія 27
Доповідач: Кузнєцова О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року липня місяця 1 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.А.
суддів Бездрабко В.О.
Приходько Л.А.,
при секретарі Костеннікові Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 березня 2010 року у справі за позовом ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановила:
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 березня 2010 року позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом продажу вказаної квартири з публічних торгів за початкової ціною 359097 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4 шляхом продажу вказаної квартири з публічних торгів за початковою ціною 329064 грн. За рахунок коштів отриманих від реалізації квартир задоволено вимоги ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 75455,76 дол. США, що еквівалентно 601623,89 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність даного рішення, просить його скасувати і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В письмових запереченнях ПАТ «ЕРСТЕБАНК» спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції 22.02.2008 року між ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» та ОСОБА_4 укладено договір, за умовами якого позичальник надає кредит у розмірі 65000 дол. США до 21.02.2028 року зі сплатою 12 річних на умовах щомісячного погашення кредиту відповідно до графіку.
За умовами вказаного кредитного договору кредит надається на умовах його забезпечення шляхом застави квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1 (п.3.6).
На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 22.02.2008 року було укладено 22.02.2208 року іпотечні договори, предметом яких є зазначені вище квартири.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 1050 та ч. 2ст. 1054 ЦК, які передбачають право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту у випадку прострочення повернення позичальником чергової частини кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що з грудня 2008 року ОСОБА_4 кредит не сплачує, тобто допускає прострочку чергових платежів.
За розрахунком наданим позивачем і перевіреним судом станом на 16.12.2009 року прострочена заборгованість ОСОБА_4 за кредитом становить 1170,38 дол. США, борг по відсоткам 9324,20 дол. США, пеня 237,49 дол. США та 1937,76 дол. США, нарахування вказаних сум відповідає умовам кредитного договору від 22.02.2008 року.
Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтовується ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».
Ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» пов’язує виникнення у кредитодавця права на дострокове стягнення заборгованості лише у разі попереднього надсилання позичальнику письмової вимоги про це.
30.12.2008 року ОСОБА_4 отримав вимогу банку про дострокову сплату всієї суми кредиту, а 25.06.2009 року таку вимогу отримала ОСОБА_3, що підтвердили самі відповідачі в судовому засіданні. На час розгляду позову судом заборгованість не погашена і вся сума кредиту не сплачена.
Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо того, що договір застави може бути укладений лише майновим поручителем, а договір поруки з ОСОБА_3 не укладався.
За змістом ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
ОСОБА_3 уклала з банком договір іпотеки від 22.02.2008 року, а отже виступила майновим поручителем виконання зобов’язання ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором.
Зазначений договір іпотеки від 22.02.2008 року укладений у нотаріальній формі, застава зареєстрована, що відповідає вимогам ст. 577 ЦК України.
Доводи представника відповідачів щодо того, що вказаний договір є нікчемним, оскільки ОСОБА_3 не було роз’яснено наслідки укладання такого договору не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки за змістом ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Жодного доказу того, що договір іпотеки від 22.02.2008 року не відповідає вимогам закону представник відповідачів не надав.
Висновки суду мотивовані належним чином, підтверджуються матеріалами справи та доказами, перевіреними у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: