Справа № 22ц-6930/2010р. Головуючий в 1 інстанції:
Бочко Ю.І.
Категорія 5
Доповідач: Кузнєцова О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 11 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.А.
суддів Бездрабко В.О.
Приходько Л.А.
при секретарі Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 1 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго», третя особа Херсонське державне бюро технічної інвентаризації про визнання права власності та стягнення грошових коштів,
встановила:
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним та відповідачем укладено шість попередніх договорів від 23.12.2005 року та один попередній договір від 25.12.2005 року на будівництво квартир у дев’ятиповерховому житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов даних попередніх договорів між сторонами було шість договорів на дольову участь у будівництві від 04.10.2007 року та один договір на дольову участь у будівництві від 19.20.2007 року. Позивач сплатив відповідачеві за сім квартир 1 205 666,19 грн., однак останній свої обов’язки за договорами не виконав, зазначені квартири у власність позивачеві не передав.
Також між позивачем і відповідачем було укладено п’ять попередніх договорів від 25.12.2005 року на будівництво квартир в тому ж будинку, на їх виконання сторони уклали п’ять договорів на дольову учать у будівництві, і позивач сплатив відповідачеві за даними договорами 248 654,69 грн., але у зв’язку з підвищенням відповідачем цін за квартири, 17.10.2008 року ці договори про дольову участь у будівництві були розірвані, але сплачені грошові кошти позивачеві до теперішнього часу не повернуті.
Позивач просив визнати за ним право власності на квартири № 13 загальною площею 43,7 кв.м, № 17 загальною площею 43,7 кв.м, № 21 загальною площею 43,7 кв.м, № 25 загальною площею 43,7 кв.м, № 69 загальною площею 42 кв.м, № 106 загальною площею 42,1 кв.м, № 9 загальною площею 43,7 кв.м, що розташовані в будинку АДРЕСА_1, стягнути на його користь з відповідача безпідставно сплачену суму за квартиру № 9 в розмірі 248 654,49 грн., пеню в розмірі 23 690,04 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача змінила позовні вимоги, просила визнати за ОСОБА_3 право власності на квартири № 13 загальною площею 46,3 кв.м, № 17 загальною площею 46,3 кв.м, № 21 загальною площею 46,3 кв.м, № 25 загальною площею 46,3 кв.м, № 69 загальною площею 45,4 кв.м, № 106 загальною площею 44,4 кв.м, № 9 загальною площею 46,3 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зобовязав’ши позивача доплатити відповідачеві вартість додаткової площі квартир, що виявилась після здачі будинку в експлуатацію, стягнути на користь ОСОБА_3 з відповідача безпідставно сплачену суму за квартиру № 9 в будинку АДРЕСА_1 – 34 038,16 грн., пеню в розмірі 25 198, 42 грн., грошову суму в розмірі 248 654,69 грн. – за розірваними договорами, три проценти річних, в розмірі 50 759,76 грн., індекс інфляції в розмірі 121 187,67 грн.
Рішенням Суворовського районного суд м. Херсона від 1 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартири: № 13 загальною площею 46,3 кв.м, № 17 загальною площею 46,3 кв.м, № 21 загальною площею 46,3 кв.м, № 25 загальною площею 46,3 кв.м, № 69 загальною площею 45,4 кв.м, № 106 загальною площею 44,4 кв.м, № 9 загальною площею 46,3 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_3 сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» різницю грошових коштів, яка склалась внаслідок збільшення площ квартир № 13, 17, 21, 25 на 2,6 кв.м кожна, № 69 на 3,4 кв.м, № 106 на 2, 3 кв.м – в сумі 60 285,32 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» на користь ОСОБА_3: збитки за неналежне виконання своїх зобов’язань перед ОСОБА_3 стосовно збудування 7 квартир-сума збитків з урахуванням 3% річних – 41 522,07 грн., сума збитків з урахуванням індексу інфляції – 102 481,63 грн., сума збитків з урахуванням пені 0,005% - 25 198,42 грн., збитки за неповернення суми по розірваним договорам з урахуванням індексу інфляції – 19 395,07 грн., з урахуванням 3% річних – 9 237,69 грн.; безпідставно сплачену суму за квартиру № 9 в будинку АДРЕСА_1 в розмірі 34 038,16 грн., борг по розірваним договорам в розмірі 248 654,69 грн., 1700 грн. витрат по сплаті судового збору, 120 грн. витрат по сплаті ІТЗ, всього 482 354,73 грн.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго» просить рішення суду скасувати в частині визнання права власності на квартири № 13,17,21,25,69,106,9 та стягнення збитків з урахуванням 3% річних у сумі 41552,07 грн., індексу інфляції у сумі 102481,63 грн., пені 0,005% у сумі 25198,42 грн., індексу інфляції 19395,07 грн., 3% річних у сумі 9237,69 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В письмових запереченнях ОСОБА_3, спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_3 та ТОВ «Південенерго» було укладено попередні договори № 141, 142, 143, 144, 145, 146 від 23.12.2005 року та попередній договір № 156 від 25.12.2005 року на будівництво квартир № 13,17,21,25,69,106,9 у дев’ятиповерховому житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому на виконання вище зазначених попередніх договорів між ОСОБА_3 та ТОВ «Південенерго» було укладено договори на дольову участь у будівництві № 506,507,508,509,510,511 від 04.10.2007 року (квартири № 13,17,21,25,69,106) та договір на дольову участь у будівництві № 523 від 19.10.2007 року (квартира № 9).
Судом першої інстанції встановлено, що договорами про дольову участь у будівництві квартир обумовлено, що за цими договорами ТОВ «Південенерго» зобов’язується своїми силами і засобами, за рахунок коштів позивача, збудувати і передати останньому обумовлене житло (об’єкт інвестування), ОСОБА_3 зобов’язується забезпечити відповідне фінансування об’єкта інвестування та прийняти його у свою власність на умовах цих договорів.
Відповідно до договорів про дольову участь у будівництві квартир учасник договору (позивач) здійснює оплату вартості квартир шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок чи в касу забудовника у порядку та строки, визначеному у договорах.
Таким чином, між позивачем та ТОВ «Південенерго» в даній справі виникли відносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, які повністю регулюються законом «Про інвестиційну діяльність», а основним документом їх взаємовідносин є угода (договір).
Всього позивачем було сплачено по договорам № 506,507,508,509,510,511 від 04.10.2007 року за квартири № 13,17,21,25,69,106 та по договору № 523 від 19.10.2007 року за квартиру № 9 суму - 1 205 666,19 грн. 19 коп. Відповідно до різниці в квадратурі зазначених квартир сума складає 60 285,32 грн.
По договору № 523 на дольову участь у будівництві від 19.10.2007 року було здійснено переплату, і замість 190 397, 35 грн. позивачем було сплачено 235 763,55 грн., тобто на 34 038 грн. більше.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.
Виходячи з наведеного відповідач повинен повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 34 038,16 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Ч. 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.2 вище вказаних договорів на дольову участь у будівництві учасник (позивач) зобов’язується надати забудовнику (відповідачу) грошові кошти на будівництво квартир, а забудовник в свою чергу зобов’язується організувати будівництво та збудувати житловий будинок, в якому будуть розташовані дані квартири, а також ввести його в експлуатацію і надати учаснику замовлені квартири.
У п.2.1.3 вище зазначених договорів на дольову участь у будівництві зазначено, що забудовник має право продовжити строк будівництва об’єкта (квартир) чи вводу його в експлуатацію, що вказаний в п.2.2.4 договорів (до 31.12.2008 року), не більше чим на 6 місяців, але будинок введено в експлуатацію 25.12.2009 року.
У п.4.3 договорів на дольову участь у будівництві зазначено, що у випадку порушення забудовником строку вводу житлового будинку в експлуатацію, передбаченого цим договором, забудовник сплачує учаснику пеню в розмірі 0,005% внесеної суми за кожен день прострочки.
Так, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума пені, відповідно до п. 4.3. договорів в розмірі 0,005%, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання становить 25 198,42 грн., виходячи з того, що сума, внесена позивачем на виконання договорів на дольову участь № 506,507,508,509,510,511,523 становить - 1 205 666,19 грн., дні прострочки з 01.07.2009 року.
Доводи апелянта про сплив позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені (ч. 2 ст. 258 ЦК) колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або мав дізнатися про порушення права.
Сторонами не заперечувалось, що будинок був введений в експлуатацію 25.12.2009 року, в порушення п. 2.1.3 договорів на дольову участь в будівництві, в якому також зазначено, що положення п.4.3 договорів щодо нарахування пені не застосовуються лише на строк не більше шести місяців, що передбачено п.2.1.3 вказаних договорів.
Також між позивачем та відповідачем було укладено попередні договори № 151,152,153,155,157 від 25.12.2005 року на будівництво квартир № 100,111,118,29,54 у дев’ятиповерховому житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов вище зазначених попередніх договорів між позивачем та відповідачем було укладено договори № 516,517,518 від 16.10.2007 року № 522,524 від 19.10.2007 року на дольову участь у будівництві від на будівництво квартир № 100,111,118,29,54.
Позивачем на виконання умов зазначених договорів було сплачено 248 654,69 грн.
17.10.2008 року зазначені договори на дольову участь у будівництві між сторонами було розірвано. Умови розірвання договорів і повернення грошових коштів було зазначено в додаткових угодах від 17.10.2008 року. На підставі розірвання договорів на дольову участь у будівництві відповідач повинен повернути позивачу сплачені ним грошові кошти в розмірі 248 654,69 грн., про що також було зазначено і в додаткових угодах від 17.10.2008 року.
У п. 1.2 цих угод зазначено, що замовник відмовляється від прав на квартири, а забудовник в свою чергу повертає учаснику грошові кошти в строки, обумовлені умовами договору на дольову участь в будівництві.
На порушення вище зазначених додаткових угод сплачені грошові кошти позивачу не повернуті.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу 248 654,69 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 19 395,07 грн., а також три проценти річних від простроченої суми, що становить 9 237,69 грн., розрахунок яких проведено з дотриманням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідно до умов додаткових угод к договорам на дольову участь у будівництві від 17.10.2008 року та договорів на дольову участь у будівництві.
Доводи апелянта про те, що кошти не були отримані позивачем з його вини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України відповідач не надав суду належних доказів відмови позивача отримати кошти, а також доказів отримання позивачем листа ТОВ «Південенерго» на лист № 22/1-1 від 19.02.2010 року. Доданий до матеріалів справи опис цінних листів на ім’я та адресу ОСОБА_3 (а.с. 148) не містить листа із вищезазначеним номером та датою, будь-яких інших доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем не надано, а судом такі докази і обставини не встановлені.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних – 41 522,07 грн. та суми боргу з урахуванням індексу інфляції – 102 481,63 грн., оскільки вимоги ст. 625 ЦК України стосуються відповідальності за порушення грошового зобов’язання.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами стосовно квартир № 13, 17, 21, 25, 69, 106, 9 договірні відносини не припинилися, сторони є суб’єктами інвестиційної діяльності, а тому не є учасниками грошового зобов’язання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання умов договорів № 506,507,508,509,510,511 від 04.10.2007 року, № 523 від 19.10.2007 року на дольову участь у будівництві сплачено 1205 666,19 грн., по договору № 523 на дольову участь у будівництві від 19.10.2007 року позивачем було здійснено переплату в сумі 34 038 грн., відповідно до різниці в квадратурі зазначених квартир сума складає 60 285,32 грн., проте відповідачем підлягає поверненню позивачу 248 654,69 грн. відповідно до розірваних договорів на дольову участь № 516,517,518 від 16.10.2007 року, № 522,524 від 19.10.2007 року, які до теперішнього часу останньому не повернуто.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_3 покладені на нього обов'язки за вказаними угодами виконав належним чином, однак після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію 25 грудня 2009 року, з порушенням строків визначених в угодах, ТОВ «Південенерго» виконало взятих на себе обов'язків передбачених п. 2.2.5 та 5.4 договорів № 506,507,508,509,510,511 від 04.10.2007 року, а тому позов, заявлений ОСОБА_3 в частині визнання за ним права власності на квартири № 13,17,21,25,69,106 в будинку АДРЕСА_1, обґрунтований і підлягає задоволенню відповідно до вимог ст. 331 ЦК України.
Посилання апелянта на лист № 54/1/х від 01.04.2010 року, як на підставу підтвердження розірвання договору № 506 від 04.09.2007 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України відповідач не надав суду належних доказів направлення на адресу ОСОБА_3 та отримання ним листа про розірвання договору. До того ж умовами цього договору не надано право жодній з його сторін в односторонньому порядку розривати договір і припиняти зобов’язання за ним з підстав, передбачених п.п. 4.1, 3.2,3.3,3.4 договору.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням 3% річних – 41 522,07 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції – 102 481, 63 грн., ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову в цій частині, а також скасувати рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_3 сплатити на користь ТОВ «Південенерго» різницю грошових коштів, яка склалась внаслідок збільшення площ квартир № 13,17,21,25 на 2,6 кв.м кожна, № 69 на 3,4 кв.м, № 106 на 2,3 кв.м – в сумі 60285,32 грн.
Зменшити суму стягнення з ТОВ «Південенерго» на користь ОСОБА_3 з 482 354,73 грн. до 278 065,71 грн. (яка складається із вирахуванням суми 60285,32 грн.)
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 1 вересня 2010 року скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» на користь ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням 3% річних – 41 522,07 грн., суми боргу з урахуванням індексу інфляції – 102 481, 63 грн., зобов’язання ОСОБА_3 сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» різницю грошових коштів, яка склалась внаслідок збільшення площ квартир № 13,17,21,25 на 2,6 кв.м кожна, № 69 на 3,4 кв.м, № 106 на 2,3 кв.м – в сумі 60285,32 грн.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» на користь ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням 3% річних – 41 522,07 грн., суми боргу з урахуванням індексу інфляції – 102 481, 63 грн.
Рішення суду змінити з частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» на користь ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням 3% річних - 9 237,69 грн., з урахуванням індексу інфляції - 19 395,07 грн., суми пені 0,005 % - 25 198,42 грн., суми за квартиру № 9 в будинку АДРЕСА_1 – 34 038,16 грн., суми по розірваним договорам на дольову участь у будівництві № від – 248 654,69 грн., зменшити суму стягнення з 482 354,73 грн. до 276238,71 грн. та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» на користь ОСОБА_3 1700 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: