Судове рішення #12367277

Справа № 22ц-3434/2010р.                 Головуючий в  1  інстанції:

                                Майдан С.І.

Категорія  5

                                                                                    Доповідач:                                             Кузнєцова О.А.

                 У Х В А Л А

              ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року    липня    місяця   29   дня колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах  апеляційного  суду  Херсонської області  в  складі:

        головуючого      Кузнєцової О.А.

          суддів           Бездрабко В.О.

                       Цуканової І.В.

         при  секретарі   Кримцевій І.І.,

     

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Херсоні  цивільну  справу  за  апеляційною  скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного  суду  м. Херсона від 20 квітня 2010 року по  справі за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи приватні нотаріуси Пермякова Людмила Іванівна та Маршалова Ліна Володимирівна про визнання правочинів недійсними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом про визнання недійсними довіреності, виданої ОСОБА_6, якою він уповноважив ОСОБА_4 розпорядитися належною йому квартирою АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу зазначеної квартири від 24.06.2005 року, укладеного між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_7, та ОСОБА_5. Підставами недійсності зазначених правочинів зазначила, що в момент вчинення правочинів її син, ОСОБА_6, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, правочин уклав під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних для нього умовах. Просила визнати зазначені правочині недійсними, стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь, як спадкоємця після смерті ОСОБА_6, матеріальну шкоду в сумі 250000 грн. та 50000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, вважаючи його незаконним і необґрунтованим, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В письмових запереченнях ОСОБА_5 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи суд першої інстанції керувався тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання правочинів недійсними, стороною в яких така особа не була, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого вище зазначеними нормами ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода вимогам закону. Захист такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені главою 29 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не є обґрунтованим, оскільки в порушення статей 10,11,212-214 ЦПК України він дійшов його без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах.

Із заявлених позивачкою вимог вбачається, що підстави позову, на які посилається позивачка, були передбачені ч. 1 ст. 225 ЦК.

Право оспорювати на цій підставі має особа, яка уклала правочин, а також таке право у разі її смерті надано особам, чиї права та інтереси порушені.

Такі вимоги можуть бути заявлені також спадкоємцями померлого.  

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  роз’яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, та і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

ОСОБА_3 звернулась з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним також з підстав, визначених статтею 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 не є стороною у вказаному договорі, оскільки він був укладений на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, яка також оспорюється позивачкою, ОСОБА_2 був власником спірної квартири та її продавцем, що підтверджується   договором купівлі-продажу від 24.06.2005 року.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 233 ЦК суд повинен враховувати, що тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення  або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Суд не перевірив обґрунтованість усіх заявлених позивачем підстав, не встановив та не дослідив у судовому засіданні обставини і докази, на які посилається позивач в обґрунтування цих вимог.

Крім того, всупереч положенням ст.ст. 10 ЦПК України суд заявлені позивачами позовні вимоги не уточнив, право на уточнення підстав позову ОСОБА_3 не роз'яснив і про наслідки не вчинення даної процесуальної дії не попередив.

Крім того, суду першої інстанції слід з’ясувати, чи ні є підстави заявленого позову взаємовиключними.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд фактично не  розглянув позовні вимоги, а тому ухвалене  в справі рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, як це передбачено п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

При новому розгляді справи суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і залежно від встановленого відповідно до вимог закону вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314 ЦПК України,  колегія  суддів, -

                      УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 квітня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала суду набирає законної  сили з моменту її проголошення  і з цього часу  може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.  

Головуючий:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація