Справа № 11-505-2010р. Головуючий І-ї інстанції
Категорія: ст.115 ч.1 КК України Дорошенко А.В.
Доповідач апеляційного суду
Маркова Т.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Маркової Т.О.
суддів: Кателіна В.П., Пісного І.М.
за участю прокурора: Іванова А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Лавки Мукачівського району Закарпатської області, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 96 КК України застосоване примусове лікування від алкоголізму. Постановлено стягнути на користь НДЕКЦ 202грн. на проведення криміналістичної експертизи.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 17.12.2009 року, точний час досудовим слідством не встановлено, в своєму домоволодінні по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час сварки, на грунті виниклих раніше неприязних стосунків, маючи намір на умисне позбавлення життя ОСОБА_4, поручнем бильця дивану зі значною силою завдав їй не менше дев’яти ударів в область голови.
Від спричинених ушкоджень ОСОБА_4 впала на підлогу. ОСОБА_3, продовжуючи свої дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_4, став наносити їй численні удари ногами та руками в область тулуба та голови. Остання, намагаючись втекти, підвелася та вийшла на вулицю, де, пройшовши декілька метрів, впала на землю. Через деякий час ОСОБА_3 затяг ОСОБА_4 до будинку, залишивши її лежати на підлозі в кімнаті, де остання від отриманих тілесних ушкоджень померла.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді численних ран волосяної частини голови, ізольованих крововиливів під м’які покрови голови, субарахноідального крововиливу.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи обставини вчиненого та не заперечуючи своєї вини, просить пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Посилається на погіршення стану здоров’я, наявність трьох неповнолітній дітей, щире каяття.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині відповідають фактичним обставинам та підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами і є обґрунтованими.
Суд правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч. 1 КК України.
Призначене судом покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину, даним про його особу та обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Доводи в апеляції засудженого про застосування вимог ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 69 КК України і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 8 постанови "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 23.10.2003 року № 7 призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за такий злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як вбачається із матеріалів справи, достатніх підстав для призначення ОСОБА_3, який ніде не працює, зловживає спиртними напоями, скоїв тяжкий злочин - вбивство в стані алкогольного сп’яніння, більш м’якого покарання, ніж передбачене законом немає.
Доводи засудженого про знаходження на його утриманні 3 неповнолітніх дітей не відповідають дійсності. Із показань ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5 діти засудженого з 2000 року проживають з батьками засудженого, який ніякої матеріальної допомоги їм не подає і ніякого зв’язку з ними не підтримує.
Разом з тим, вирок суду підлягає зміні з таких підстав. Призначаючи ОСОБА_3 покарання суд 1 інстанції на підставі ст. 96 КК України застосував до засудженого примусове лікування від алкоголізму.
Ст. 96 КК України передбачає застосування примусового лікування до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
Відповідно до роз’яснень п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» № 7 від 3 червня 2005 року і положень міжнародно-правових актів алкоголізм є соціально небезпечним захворюванням і до хвороб, що становлять небезпеку для здоров’я інших осіб, не належить.
На підставі наведеного призначення судом примусового лікування засудженому підлягає виключенню із вироку.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2010 року відносно ОСОБА_3 – змінити.
Виключити з вироку рішення про застосування до засудженого ОСОБА_3 на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання..
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуюча:
Судді: