Cправа № 2а-1459/10/0770
рядок статзвітності 2.33
код - 11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцької Н.Д., за участю секретаря судового засідання Притула Т.Ю.., та сторін, які беруть участь у справі:
представника позивача: ОСОБА_1; представник відповідача: Щіпанський С.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 17 березня 2010 року №99981,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 160 частини З КАС України 18 листопада 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 листопада 2010 року.
Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТУ ГДІ у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Ухвалою суду від 13.07.2010 року з урахуванням думки представника відповідача задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача з Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області на належного - Головну державну інспекції на автомобільному транспорті.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведення державними інспекторами ТУ ГДІ у Закарпатській області перевірки автомобіля, що належить їй на праві власності, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідачем до неї застосовані фінансові санкції в розмірі 510 гривень, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач, вважає, що застосування до неї фінансових санкцій, передбачених ст.60 Закону Закону України "Про автомобільний транспорт" як до автомобільного перевізника здійснено без правових підстав, оскільки вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності і не отримувала відповідної ліцензії.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволені позову. Пояснив, суду, що згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 167277 від 09.02.2010 року було здійснено перевірку транспортного засобу DAEWOO NEXIA, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3 та виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, експлуатація легкового автомобіля , облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»частина 1 абзац 4. В своєму поясненні зазначеному в акті водій пояснив, що ліцензійна картка знаходиться у власника, з актом згідний претензій не має. Даний акт підписаний водієм та працівниками, які здійснювали перевірку. Вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій до позивачки є правомірною.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно із завданням № 040486 на 05.02.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Закарпатській області здійснено перевірку транспортного засобу DAEWOO NEXIA, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить ОСОБА_3.
За наслідками перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №167277 від 09.02.2010 року, та виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»частина 1 абзац 4.
17 березня 2010 року на підставі акту №167277 від 09.02.2010 року, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Закарпатській області винесена постанова № 99981 про застосування до ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 510 гривень, в зв'язку з порушенням останньою законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Зокрема, документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника -є ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - є посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт; ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Чинним законодавством передбачено, що фізична особа має право на перевезення пасажирів, але тільки після отримання ліцензії.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки позивач ОСОБА_3 особисто не експлуатувала автомобіль облаштований як таксі, не зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності та не отримувала відповідної ліцензії, то застосування до неї фінансової санкції як до автомобільного перевізника здійснено без правових підстав.
Посилання лише на те обставину, що ОСОБА_4 експлуатував автомобіль, який належить позивачці, облаштований як таксі, без наявності ліцензійної картки, не є підставою для застосування саме до ОСОБА_3 фінансових санкцій. На час проведення перевірки автомобіль використовувався іншою особою, а саме ОСОБА_4, який керував автомобілем на законних підставах.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу , при чому у відповідності до ч.2 даної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні та матеріалами справи не доведено правомірність застосування до позивачки фінансової санкції.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова відповідача щодо застосування фінансової санкції у розмірі 510 гривень, в зв'язку з порушенням позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосована неправомірно.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Територіального управління Головної
державної інспекції на автомобільному транспорті у Закарпатській області про
застосування фінансових санкцій в сумі 510 гривень від 17 березня 2010 року №99981.
З Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3,40 грн. понесених судових витрат.
3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного
суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги
одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб"єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п"ятиденного строку з моменту отримання суб"єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маєцька Н.Д.