Справа № 2а-601/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року смт. Станиця Луганська
Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Соболєв Є.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, третя особа – Головне управління Державного казначейства у Луганській області, щодо порушення права на підвищення пенсії як дитині війни, зобов’язання провести перерахунок та виплатити пенсію відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та надалі сплачувати підвищену пенсію,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася з цим адміністративним позовом до суду до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо невиплати їй з 01.01.06 р. по теперішній час підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.06 р. по теперішній час; зобов’язати відповідача надалі виплачувати їй підвищену пенсію відповідно до нарахувати на його користь та виплатити не сплачену йому як дитині війни підвищення до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується її пенсійним посвідченням. Позивачка посилається на вимоги ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.06 р.. Дія вказаної статті зупинялася ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006 та на 2007 роки, але рішенням Конституційного суду України визнана неконституційним. Також позивачка вказує на те, що для підвищення пенсії дітям війни повинна застосовуватися мінімальна пенсія за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
До початку судового засідання від сторін та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі у зв’язку з чим до початку розгляду справи було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується матеріалами справи (пенсійним посвідченням позивача, а.с. ).
Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік”, Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії після винесення Конституційним Судом України рішень від 09.07.07 року за № 6-рп/2007 р. та від 22.05.08 року за № 10-рп/2008 р.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу та перерахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.08 року по теперішній час з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
З матеріалів справи вбачається, що позивача зверталася до відповідача з заявою щодо перерахунку надбавки до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії з 01.01.06 р., однак їй в цьому було відмовлено, у зв’язку з чим питання залишилося не врегульованим (відповідь УПФУ від 05.10.10 р.). З цієї відповіді вбачається, що позивачці виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, починаючи з 01.01.08 р..
Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає обгрунтованою вимогу позивачки щодо визання неправомірною бездіядьность відповідача стосовно ненарахування їй підвищення пенсії як дитині війни з 09.07.07. р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р. по теперішній час, у зв’зку з чим слід зобовязати УПФУ в Станично-Луганському районі зробити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також перерахувати та виплатити з 22 травня 2008 року по теперішній час надбавки до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим виходячи з вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача в подальшому сплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки суд захищає порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень права, свободи або інтереси особи і не може їх захищати в майбутньому, тому що ці права, свободи або інтереси ще не було порушено.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006-2010 роки», рішеннями Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р. та за № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі щодо невиплати ОСОБА_1 у період часу з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 11 листопада 2010 року підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також здійснити їй перерахунок та виплату підвищення до пенсії з урахуванням 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 11 листопада 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її отримання усіма особами.
Суддя Є.О.Соболєв