Справа № 22-1712/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Феськов П.В.
Категорія : 45 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Млинівського районного суду від 21 вересня 2010 року в справі за позовом Млинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Млинівського районного суду від 21 вересня 2010 року позов Млинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Млинівської селищної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено повністю.
Зобов’язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 повернути самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться в смт. Млинів по вул. Фрунзе, загальною площею 0, 33 га до земель комунальної власності Млинівської селищної ради.
Зобов’язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести в придатний для використання стан земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 0,33 га шляхом знесення будівель і споруд.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідачі вказують на його незаконність, оскільки суд не врахував, що відповідачі самовільно не захоплювали земельну ділянку, що підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а добросовісно, відкрито і безперервно користуються нею протягом тривалого часу, після смерті дідуся і бабусі. Крім того, в справі немає жодних доказів самовільного захвату землі ОСОБА_3
Рішення щодо звільнення самовільно зайнятої даної земельної ділянки Млинівською селищною радою не приймалося. Відповідачі зверталися до селищної ради із заявою про надання спірної земельної ділянки у власність, проте рішення на даний час не прийнято.
Суд не врахував, що прокурор не мав права пред’являти даний позов, оскільки прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави, а не органу місцевого самоврядування.
Крім того, суддя Феськов П.В. не міг приймати участь у розгляді справи, оскільки існували обставини, які викликали сумнів в об’єктивності та неупередженості судді, про що йому був заявлений відвід.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким в позові відмовити за безпідставністю та визнати заяву відповідачів про відвід судді обґрунтованою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі по справі користуються спірною земельною ділянкою площею 0,33 га, що в АДРЕСА_1 без документів, що посвідчують право власності, чи право користування земельною ділянкою, а використання землі без отримання документів, передбачених у ст.ст. 125,126 ЗК України, кваліфікується як самовільне зайняття землі, і відповідно до ст. 212 ЗК України такі землі ділянки підлягають поверненню власнику землі.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Посилання апеляційної скарги на те, що відповідачі самовільно не захоплювали земельну ділянку, а добросовісно, відкрито і безперервно користуються нею протягом тривалого часу, після смерті дідуся і бабусі не заслуговують на увагу, оскільки, як вірно вказано судом першої інстанції, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її межі у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів того, що відповідачі правомірно користуються спірною земельною ділянкою, в них наявні документи, що підтверджують їх право власності чи право користування на неї вони суду не надали і судом їх не здобуто.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скарги про набуття відповідачами права власності на частку земельної ділянки, яка передана позивачу, за набувальною давністю.
Ст.119 ЗК України передбачає, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Відповідачі не довели суду, що їх право власності на земельну ділянку за набувальною давністю закріплено рішенням відповідного органу.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не мав права пред’являти даний позов не заслуговують на увагу з наступних підстав.
В силу статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення пункту 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, як це визначено у мотивувальній частині та пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99.
Оскільки Конституційний Суд України не обмежив представництво прокурора в інтересах органу самоврядування в особі виконавчого органу влади, що не тотожне з поняттям виконавчого комітету ради, колегія суддів вважає, що із позовної заяви та доданих матеріалів вбачається порушення інтересів держави в особі Млинівської селищної ради в сфері земельних правовідносин, тому заступник прокурора м. Рівне мав право звернутись до суду з вказаною позовною заявою.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суддя Феськов П.В. не міг приймати участь у розгляді справи, оскільки існували обставини, які викликали сумнів в об’єктивності та неупередженості судді, оскільки жодних доказів цього відповідачами не надано і судом не здобуто. Повернення до з’ясування обставин у справі під час судових дебатів передбачено ст. 194 ЦПК України.
Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Млинівського районного суду від 21 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :