АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 8297 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дзярук М.П.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи, які не заявлять самостійних вимог, на боці позивача - КП «ВРЕЖО № 11», відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради; на боці відповідача - ОСОБА_3, про визнання недійсними розпорядження про приватизацію квартири та свідоцтва про право власності на житло, -
ВСТАНОВИЛА :
22 жовтня 2009 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду із позовом до Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: КП «ВРЕЖО № 11», відділ опіки та піклування Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_3, про визнання недійсними розпорядження про приватизацію квартири та свідоцтва про право власності на житло.
Зазначала, що 23 листопада 2002 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, після чого вони оселилася у квартирі АДРЕСА_1, де проживали з матір’ю чоловіка ОСОБА_3 однією сім’єю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_7, місце проживання якого було зареєстровано у спірній квартирі, де вони проживають до теперішнього часу.
У квітні 2006 року їй стало відомо, що 09 березня 2006 року її чоловік ОСОБА_6 обманним шляхом відмінив реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_7 за спірною адресою, вказавши у заяві про їх переїзд до м. Пологи Запорізької області.
14 березня 2006 року ОСОБА_3 звернулася до Комунарської районної адміністрації з заявою про приватизацію спірної квартири, яка задоволена 30 березня 2006 року розпорядженням № 623р голови Комунарської районної адміністрації. 30 березня 2006 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про її право власності квартиру № АДРЕСА_1.
Вважає, що при оформлені приватизації спірної квартири були порушені її права та права малолітнього сина ОСОБА_5 на приватизацію житла, оскільки на момент приватизації вона та її син також проживали у спірній квартирі, і як члени сім'ї мали право на приватизацію.
Крім цього, приватизація має місце за письмової згоди всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно проживають в квартирі. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2006 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2006 року, за нею з листопада 2002 року, а за неповнолітнім сином ОСОБА_7 з лютого 2003 року визнано право користування спірною квартирою.
В січні 2007 року вона подавала до суду адміністративний позов про визнання нечинним розпорядження № 623р Комунарської райадміністрації від 30 березня 2006 року про приватизацію спірної квартири, який постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 04 червня 2007 року був задоволений.
Однак ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2007 року зазначена постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя була скасована, провадження по справі закрито по тій причині, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2009 року ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишена без змін.
З цих підстав вона змушена була звернутися з позовом про визнання недійсними розпорядження про приватизацію квартири та свідоцтва про право власності на житло в порядку цивільного судочинства. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В червні 2010 року ОСОБА_4 доповнила свої позовні вимоги і просила також поновити їй строк позовної давності для звернення за захистом порушеного права.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним розпорядження Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 30 березня 2006 року про приватизацію квартири № АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво № 24670 від 30 березня 2006 року про право власності на житло квартири № АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_8, заперечення ОСОБА_4 та її представника, доводи представника Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог у разі порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними розпорядження № 623р Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 30 березня 2006 року про приватизацію квартири та свідоцтва № 24670 від 30 березня 2006 року про право власності, на підставі яких ОСОБА_3 набула право власності на квартиру № АДРЕСА_1. При цьому власниця спірної квартири ОСОБА_3 зазначена в позовній заяві та брала участь при розгляді спору як третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ( а. с. 2-4,70-75 ).
Статтею 33 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов’язкової пасивної співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов’язки власниці квартири ОСОБА_3, яка не брала участі у справі як співвідповідач.
Оскільки, враховуючи конкретні обставини справи та положення норм процесуального права, безспірно встановлено, що права ОСОБА_3 оспорюваним рішення порушені, таке рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
Законодавець, виключивши можливість апеляційного суду скасувати у такому випадку рішення з направленням справи на новий розгляд, не змінив положення статті 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і не наділив апеляційний суд правом скасувати рішення, після чого, залучивши таку особу до участі у справі, вирішити справу як суд першої інстанції.
За таких обставин, оскільки скасовано свідоцтво про право власності на спірну квартиру і не залучено ОСОБА_3, яка вже стала власником цієї квартири у порядку приватизації, в якості відповідача рішення підлягає скасуванню з відмовою у позові ОСОБА_4
Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2010 року по цій справі скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4, які заявлені в її інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :