Справа № 22ц – 19507/2010 року Головуючий в 1-й інстанції Рибкін О.А.
Категорія 51 Доповідач: Осипчук О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«12» жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого: Пономарьової О.М.
Суддів: Осипчук О.В. Шевченко В.Ю.
при секретарі: Валуйському В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час її затримки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року , -
В с т а н о в и в:
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Суд дійшов неправильного висновку про те, що він порушив строк звернення до суду. Вважає, що сума одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію належить до структури заробітної плати і строк позовної давності на стягнення її в судовому порядку є необмеженим.
В судовому засіданні представник відповідача Патяка М.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просиі її відхилити і рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 12 квітня 1997 року по 12 червня 2003 року, звільнений за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення одноразової допомоги у зв’язку з переходом на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що одноразова допомога у зв’язку з виходом на пенсію, не є складовою заробітної плати, тому на неї не розповсюджуються положення ч.2 ст.233 КЗпП України. Позивачем пропущений строк звернення до суду. Правова необізнаність позивача не визнана поважною причиною пропущення строку, поважних причин пропущення строку судом не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено і це вбачається з копії трудової книжки, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах з 12 квітня 1997 року по 12 червня 2003 року (а.с.20-21). Позивача звільнено за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію.
18 вересня 2010 року позивач подав заяву на підприємство про виплату одноразової допомоги при звільненні у зв’язку з переходом на пенсію (а.с.28). 29 квітня 2010 року у виплаті допомоги відповідачем було відмовлено (а.с.30).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду і підстав для його поновлення не вбачається.
Цей висновок підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України, якою урегульовані правовідносини сторін, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до п.3.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, до виплат, що не належать до фонду оплати праці, відноситься одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами.
Одноразова допомога у зв’язку з виходом на пенсію не є складовою заробітної плати, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про застосування до виниклих правовідносин ч.1 ст.233 КЗпП України.
Висновки суду про пропуск встановленого законом строку звернення за захистом свого права є правильним, оскільки ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні.
З наданих позивачем доказів, з заявою про виплату допомоги він звернувся 19 вересня 2010 року, тобто більше ніж через шість років. (а.с.28).
Будь-яких поважних причин пропуску строку на звернення до суду судом не встановлено.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного рішення.
Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: