Справа № 22ц –17668 /2010 рік Головуючий першої інстанції Коваленко В.В.
Категорія: 24 Доповідач: Осипчук О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„05” жовтня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: В.С. Висоцької
суддів: Осипчук О.В., Прокопчук Л.М.
при секретарі: Опря Ю.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», Управління житлового господарства Донецької міської ради про визнання неправомірними дій, спонукання перерахувати плату за послуги й списати заборгованість за терміном позовної давності, що закінчився, відновлення порушеного особистого немайнового права та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», Управління житлового господарства Донецької міської ради на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 14 січня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
В липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, який обґрунтовував тим, що протягом тривалого часу оплачує житлово – комунальні послуги вчасно і відповідно до встановлених тарифів з урахуванням наданої законодавством пільги по 50% оплаті комунальних платежів. Між тим внесена ним плата за утримання будинку та прибудинкової території за 2000-2001 роки ураховувалася КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» без надання 50% знижки. Не перераховуючи всупереч законодавству плату за послуги відповідачі вважають його особою, що має заборгованість. Крім того КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» постійно надсилає його родині повідомлення про заборгованість, шляхом розміщення на будинку листівок з вказівкою суми фактично не існуючої заборгованості, поширює відомості, що ганьблять його честь, достоїнство та ділову репутацію. Вказані дії КП «СЄЗ Київського району м. Донецька», які підтримує і другий відповідач Управління житлового господарства Донецької міської ради, призвели до втрати психічного та фізичного благополуччя, хвилювання сприяють погіршенню стану здоров*я як його, так і його дружини. Просив суд визнати неправомірними дії відповідачів при обліку оплати послуг, по поширенню недостовірної інформації та при розгляді звернень; відновити порушене право на повагу, достоїнство, честі та ділову репутацію, заборонивши КП «СЄЗ Київського району м. Донецька поширювати інформацію про стан розрахунків з ним, зобов’язати КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» включити до складу валових витрат виробництва заборгованість, що значиться в його особовому рахунку станом на 01.07.2006 року та скорегувати записи в особовому рахунку за період з липня 2006 року, перерахувавши плату за утримання будинку та прибудинкової території без складових тарифу, по яких роботи і послуги не виконуються; стягнути з КП «СЄЗ Київського району м. Донецька на його користь у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., з Управління житлового господарства Донецької міської ради – 500 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 14 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» при обліку оплати ОСОБА_1 послуг з утримання будинку і прибудинкової території, по поширенню недостовірної інформації щодо нього та при розгляді його звернень. Визнано неправомірними дії Управління житлового господарства Донецької міської ради при формуванні тарифу на послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 та при розгляді звернень ОСОБА_1 Зобов*язано обох відповідачів забезпечити негайне визначення тарифу для будинку АДРЕСА_1, виключивши з нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, вартості робіт, які фактично не виконуються: по прибиранню сходових кліток, дератизації й дезінсекції, підготовці будинку до експлуатації в зимовий період, ремонту дитячих майданчиків, на утримання аварійної служби й видачу єдиних розрахункових книжок. Зобов*язано КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» включити до складу валових витрат виробництва заборгованість, що значиться по особовому рахунку позивача станом на 01 липня 2006 року, скорегувати записи в зазначеному особовому рахунку за період з липня 2006 року, виключивши із сплати за утримання будинку та прибудинкової території вартість фактично не виконаних робіт та послуг. Відновлено порушене право на повагу достоїнства, честі і ділової репутації ОСОБА_1, шляхом заборони КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» поширювати інформацію про стан розрахунків за надані йому послуги. Стягнуто з КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., з Управління житлового господарства Донецької міської ради – 500 грн.
З вказаним рішенням не погодилися відповідачі, подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» в обґрунтування своєї скарги посилається на те, що справа була розглянута без участі представника підприємства, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином не були, тому не мали можливості надати суду першої інстанції докази на спростування вимог ОСОБА_1 Суд безпідставно дійшов висновку про порушення з боку підприємства прав позивача і необґрунтовано стягнув 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Управління житлового господарства Донецької міської ради також посилаються на порушення судом норм процесуального права, розгляд справи у відсутність їх представника, неналежне сповіщення про час та місце розгляду справи. Вважають, що суд необґрунтовано стягнув з управління у відшкодування на користь позивача 500 грн. моральної шкоди, оскільки відповіді на звернення ОСОБА_1 надавалися в строк, встановлений законом.
В апеляційному суді представники КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» Мішина Н.Г. та Селиверстова Т.С. підтримали доводи скарги в повному обсязі і пояснили, що у позивача дійсно існує заборгованість по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території, оскільки документи, які підтверджують наявність у нього пільг він надав підприємству тільки в 2003 році і з цього часу йому нараховується 50% оплати наданих послуг з урахуванням ще одного члена сім*ї, а залишок площі обраховується на загальних підставах. Тарифи на комунальні послуги встановлюються міською радою. Списати заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території підприємство не може, оскільки це не передбачено діючим законодавством. В разі ненадання будь – яких послуг підприємством в наступному проводиться перерахунок платежів, що неодноразово робилося і стосовно позивача. Відомості про наявність заборгованості по платежам не являється конфіденційною інформацією. Крім того, інформація про наявність заборгованості доводилася на зборах жильців, але шляхом індивідуального повідомлення кожного з боржників.
Представник Управління житлового господарства Донецької міської ради Клеперова Е.Ю. підтримала доводи скарги в повному обсязі, пояснила, що управління тільки готує проект рішення щодо тарифів по комунальним платежам, але приймає рішення та затверджує міська рада. На всі звернення ОСОБА_1 керівництвом управління надавалися своєчасні відповіді.
Позивач ОСОБА_1 в суді заперечував проти апеляційних скарг, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.2,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1, з 23 жовтня 2003 року визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Управлінням житлового господарства Донецької міської ради на адресу позивача направлялися відповіді на його звернення за підписом начальника управління та головного інженера від 08.07.2008 року ( а.с.7), від 18.09.2008 року ( а.с.8), від 12.05.2009 року ( а.с.9). На аркуші справи 10 знаходиться відповідь директора КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» від 18.05.2009 року на колективне звернення мешканців будинку. Також позивачем долучені до матеріалів справи його звернення від 2001 року, відповідь КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» від 14.10.2004 року. Також до матеріалів справи долучені копії повідомлення ЖЕК № 2 ( а.с.23) та КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» ( а.с.41 обор.) про наявність у мешканців квартири № 11 заборгованості.
При наданих позивачем доказах в підтвердження своїх вимог судом першої інстанції визнано встановленим, що відповідач КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» в порушення вимог законодавства в 2000-2001 роках нараховувало плату позивачеві без 50% знижки, тому ці дії є неправомірними. Суд дійшов висновку про необґрунтоване включення до тарифу роботи по прибиранню сходових клітин, дератизації та дезінсекції, витратити по підготовці будинку до експлуатації в зимовий період, з ремонту дитячих майданчиків, на утримання аварійної служби і видачу розрахункових книжок. Судом також встановлено, що доведенням інформації про наявність заборгованості по платежам відповідач КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» поширив негативну інформацію про позивача, що ганьбить його достоїнство, честь та ділову репутацію. При цьому судом зроблено висновок, що якби навіть заборгованість була реальною, то вона підлягає віднесенню на витрати виробництва КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» відповідно до пп. 5.2.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» у зв’язку з багаторазовим закінченням установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Також відповідачами порушено ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповіді на звернення позивача надавалися несвоєчасно.
Стягуючи з відповідачів на користь позивача моральну шкоду суд виходив з того, що ненадання позивачеві встановленої 50% знижки по оплаті наданих послуг, поширення недостовірної інформації щодо позивача, неправомірні дії при розгляді його звернень, заподіяли ОСОБА_1 моральні та фізичні страждання внаслідок порушення його прав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з їх доведеності, але апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, які зроблені без повного і всебічного з*ясування обставин справи, прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.
Згідно ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Доводи апеляційних скарг відповідачів щодо неповідомлення їх про час та місце розгляду справи заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять відомостей про належне сповіщення відповідачів про призначення розгляду справи на 10 грудня 2009 року та 14 січня 2010 року, що підтверджує посилання відповідачів на неможливість надання доказів на спростування позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем взагалі не надані суду будь – які докази невірного нарахування плати за 2000-2001 роки, матеріали справи не містять відомостей про наявний на той час тариф, розмір сплачених позивачем сум, документального підтвердження користування пільгою. Між тим суд першої інстанції в судовому рішенні приводить розрахунок за вказані роки і робить висновок про те, що в 2000-2001 роках підприємством була завищена плата на 158,39 грн.
Висновки суду першої інстанції про зобов’язання КП «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» включити до валових витрат виробництва заборгованість, що значиться по особовому рахунку позивача станом на 01.07.2006 року неспроможні, оскільки це є втручанням в господарську діяльність підприємства.
При цьому судом взагалі не з*ясовано питання пропуску строку позивачем, який з даними вимогами звернувся до суду в липні 2009 року, питання про поновлення строку не ставив і не надав доказів наявності поважних причин пропуску цього строку. В апеляційному суді ОСОБА_1 підтвердив те, що раніше він до суду з такими вимогами не звертався.
Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально – економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 20 вказаного Закону визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більш 1 місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення – невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляє особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні не може перевищувати 45 днів.
Суд першої інстанції, роблячи висновки про порушення відповідачами строків розгляду і вирішення звернень позивача, не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо дат звернення ОСОБА_1 до житлових організацій від яких можна було в відраховувати встановлений законом строк на надання відповіді.
На думку апеляційного суду позивачем і в цій частині позовних вимог не надано доказів на їх підтвердження, тому висновки суду є необґрунтованими.
Згідно ч.2 ст. 14 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» ціни /тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій до 20 травня 2009 року визначався Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560, а з 20 травня 2009 року Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529.
Згідно вказаного прядку послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
Відповідно до рішення Донецької міської ради № 6/27 від 10.11.2006 року з 01.12.2006 року затверджені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території згідно з додатком 1, нарахування населенню плати на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вирішено провадити згідно переліку будинків по видам житла (додаток 5).
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає висновки місцевого суду щодо зобов’язання обох відповідачів визначити тарифи для будинку, в якому мешкає позивач з виключенням з нормативних витрат вартості робіт по прибиранню сходових кліток, дератизації й дезінсекції, підготовці будинку до експлуатації в зимовий період, ремонту дитячих майданчиків, на утримання аварійної служби й видачу єдиних розрахункових книжок безпідставними, зробленими без з*ясування фактичних обставин, при відсутності доказів з боку позивача на підтвердження цих вимог.
Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім*ї та права вимагати вилучення будь – якої інформації, а також права на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ч.. 1,3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Статтею 299 ЦК України гарантовано право фізичної особи на недоторканість ділової репутації.
Відповідно до роз’яснень, наданих в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь – який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове права.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню та з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування ( демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватися її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Апеляційний суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації внаслідок розповсюдження КП «Служба єдиного замовника м. Донецька» недостовірної інформації щодо наявної у нього заборгованості по оплаті наданих послуг задоволенню не підлягають внаслідок їх недоведеності та необґрунтованості. Позивачем не надано суду доказів поширення саме КП «СЄЗ Київського району м. Донецька» листівок з зазначенням наявної у нього заборгованості по оплаті наданих послуг.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, то його вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», Управління житлового господарства Донецької міської ради задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 14 січня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», Управління житлового господарства Донецької міської ради про визнання неправомірними дій, спонукання перерахувати плату за послуги й списати заборгованість за терміном позовної давності, що закінчився, відновлення порушеного особистого немайнового права та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: