Справа № 2-6463/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    м. Добропілля                                                                               15 листопада 2010 року

    Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:                                                                          

головуючого судді                         Хандуріна В.В.

при секретарі                             Солдатенко О.М.

за участю:

позивача                             ОСОБА_1

представника відповідача                     Малиновський Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства „Шахтоуправління „Покровське”, третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

                                                                    В С Т А Н О В И В :

18.06.2010 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська-Західна №1”(згідно статуту перейменована у Публічне Акціонерне Товариство „Шахтоуправління „Покровське”), третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я в сумі 50000 грн., а також судові витрати на правову допомогу в сумі 450 грн.

В позовній заяві в обґрунтування своїх вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах із ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська-Західна №1”, працюючи підземним машиністом гірничо-виїмних машин 5 розряду. Під час виконання трудових обов’язків 24 квітня 2009 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, а саме під час виконання наряду по виїмці вугілля вилетівшим скребком його вдарило по обличчю. За висновком Красноармійської міжрайонної травматологічної МСЕК № 2224 від 01 серпня 2010 року, ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 2-ї групи. Відмічає, що травма на виробництві завдала моральних страждань, що виразилися у переживаннях у зв'язку з травмуванням, порушився нормальний спосіб життя, для відновлення якого з його сторони необхідні додаткові зусилля. Крім цього, він переніс фізичний біль і по теперішній час відчуває фізичні страждання. Моральні страждання обґрунтовує тим, що не в змозі обробляти належну йому земельну ділянку, був змушений відмовитись від рибалки, оскільки часто кружиться голова і боїться впасти у воду. Внаслідок травми знівечене обличчя. При визначенні розміру моральної шкоди, яку оцінює у 50000 грн., виходить із характеру та обсягу моральних страждань ( фізичних, душевних та психічних), що переносить внаслідок встановленої стійкої втрати професійної працездатності, а також тривалістю і відсутністю у подальшому можливості відновлення втраченого здоров'я і повернення до трудової діяльності. Також враховує тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, часу та зусиль для відновлення хоч якогось попереднього стану. Щодо пропуску 3-місячного строку для звернення до суду, передбаченого ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, то просить його поновити у зв'язку з поважністю причини його пропуску. Пропущення строку пояснює тим, що являється непрацездатним, у зв'язку з травмою перебував довгий час на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Крім того, згідно ст.88 ЦПК України, просить стягнути на його користь з відповідача витрати з наданої йому правової допомоги, які складають суму 450 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, просив стягнути з відповідача, у якого нове найменування ПАТ „Шахтоуправління „Покровське” суму моральної шкоди, яку оцінює у 50 тис. грн., судові витрати у сумі 450 грн. В підтвердження понесених моральних страждань в судовому засіданні додатково надав знімки, зроблені під час проведення йому операції.    

Представник відповідача за довіреністю Малиновський Д.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, надавши суду свої заперечення. Просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що визначаючи розмір моральної шкоди, потрібно керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості. Вважає виплату позивачу в рахунок відшкодування суми моральної шкоди повторним виконанням згідно законодавства зобов’язань щодо сплати обов’язкових платежів до Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві. Крім того, зазначає на сплив строку позовної давності у ОСОБА_1, встановлений ст.233 КЗпП України у 3 місяці, що почався 15 лютого 2010 року, і в порядку ст.267 ЦК України просить відмовити у позові у зв'язку з пропуском такого строку звернення до суду і неповажністю причин його пропуску. Також просить відмовити позивачу у стягненні сум судових витрат на правову допомогу, оскільки немає документів про те, що ОСОБА_3, який здійснював правову допомогу ОСОБА_1, є фахівцем у галузі права і за законом має право надавати таку допомогу, а також з тих підстав, що згідно Постанови КМУ №590 від 27 квітня 2006 року, визначені граничні розміри компенсації витрат на розгляд цивільних і кримінальних справ. На підставі вищезазначеного, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську надало суду свій відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому просить винести рішення на розсуд суду.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 після отримання виробничої травми переніс важкі фізичні та психічні переживання. Втратив роботу, на якій не зміг працювати за станом здоров'я,  переніс важкі операції, лікувався стаціонарно та амбулаторно у медичних закладах за період з квітня 2009 року по лютий 2010 року, травмування завдало її чоловіку нервових стресів, а й моральних переживань звісно їй.

Суд за клопотанням представника відповідача не залучив до участі у справі в якості третіх осіб працівників ПАТ „Шахтоуправління „Покровське” ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як працівників підприємства, які за результатами розслідування нещасного випадку із ОСОБА_1 визнані такими, що допустили порушення вимог нормативних актів з охорони праці, оскільки спір з приводу покладення на винних виплату підприємству шкоди в порядку регресу судом поки що не розглядається.      

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним:

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналогічна правова позиція також зазначена в Рішенні Конституційного Суду України № 20-рп2008 від 08 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди з відповідача, суд виходить з того, що згідно діючого законодавства, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, при вивченні матеріалів справи встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем, а саме працював машиністом гірничо-виїмних машин по 28 серпня 2009 року, коли звільнений з ВАТ „Шахтоуправління „Покровське” за станом здоров'я, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.32-35)

Під час роботи ОСОБА_1 був травмований, а саме під час виконання наряду по виїмці вугілля вилетівшим скребком його вдарило по обличчю, що встановлено з акту форми Н-1 №35 від 14 травня 2009 року (а.с.29), а також довідкою МСЕК №086110 від 21 серпня 2009 року, де позивача у зв'язку з виробничою травмою визнано інвалідом другої групи із ступінню втрати професійної працездатності у 80% (а.с.10)

Суд вважає, що шкоду його здоров'ю спричинено з вини підприємства. Ця обставина підтверджується складанням акту за формою Н-1 (а.с.29), а також актом спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві від 14.05.2009 року, з якого вбачається виробничий характер травми, а також відсутність провини ОСОБА_1 у її отриманні, що підтверджується відповідними висновками комісії зі спеціального розслідування (а.с.26).

Внаслідок травми на виробництві були заподіяні, насамперед, фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Внаслідок каліцтва втратив 80% професійної працездатності та став інвалідом другої групи. З часу отримання травми був вимушений звільнитись за станом здоров'я. Цілком порушена нормальна життєдіяльність - лікувався амбулаторно та стаціонарно, що підтверджено чисельними медичними документами, зокрема виписками з історії хвороби протягом тривалого часу з квітня 2009 року по лютий 2010 року (а.с.11-17) З них вбачається, що позивач отримав важку відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеня, багатооскільчастий проникаючий вдавлений перелом лобної кістки зліва, множинні переломи лицевого скелету, кісток носа і т.д. (а.с.16)  

Суд вважає, що у зв'язку з отриманою травмою ОСОБА_1 дійсно був вимушений змінити звичайний образ життя – він змушений був тривалий час знаходитися в лікувальних закладах з причини обстеження та лікування важкої травми, позбавлений можливості  виконувати певні види робіт у побуті, та на сьогоднішній день обмежений у виборі роботи, згідно висновку МСЕК протипоказана важка праця, особливо підземна, що свідчить про те, що позивач обмежений у реалізації свого відпочинку, праці, оскільки виробнича травма змусила відмовився від виконуваної роботи та різних видів відпочинку. Приходиться позивачу морально пристосовуватися до життя з урахуванням обмежень, що випливають з наслідків нещасного випадку на виробництві.

Крім того, суд також враховує той факт, що внаслідок травми на виробництві у ОСОБА_1 навіть візуально зазнало фізичних деформацій і обличчя, і лобні кістки, що можна зробити висновок про знівечене обличчя.  

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що професійна травма спричинила тривалі зміни та вимушені порушення звичайних життєвих зв'язків, фізичну біль та психологічні переживання, а також неможливість продовження активного особистого життя і в роботі, і на відпочинку. Таким чином, ОСОБА_1 заподіяна істотна моральна шкода.

Між тим, щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з роз’яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де пунктом 9 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що позивач має порушення здоров'я, пов’язаного з важким травмуванням кісток головного мозку, обумовленим наслідками травми, які призводять до обмеження життєдіяльності, зокрема можливості подальшої праці та обмеження відпочинку, моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків. Провини у травмуванні ОСОБА_1 немає.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 28000,00 гривен.

Що стосується строку звернення до суду, то суд з цього приводу зазначає, що за загальними правилами цивільного законодавства, а саме відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється. Крім того, позивач довготривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, і ці обставини обов’язково свідчать про поважність причин вільно, а головне своєчасно звернутись до суду за захистом своїх порушених трудових прав, що витікає із вимог ст. 233 КЗпП України. У зв'язку з викладеним, суд вважає необхідним поновити ОСОБА_1 як пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

Відповідно до вимог ст.84 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 підтверджені документально судові витрати на правову допомогу в сумі 450 грн. (а.с.7), оскільки юрист ОСОБА_3. на підставі свідоцтва про державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця, і свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.9) має право надавати юридичні послуги, що здійснені ним на підставі відповідного договору з ОСОБА_1 (а.с.8).    

Згідно ст. 88 ЦПК України, також з відповідача на користь держави потрібно стягнути суму судового збору в розмірі 17,00 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.153, ст.ст.173,233,237-1 Кодексу Законів про працю України, ст.ст.5,10,60,84,88,212-215 ЦПК України, суд

                                                   В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства „Шахтоуправління „Покровське”, третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх трудових прав.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „Шахтоуправління „Покровське” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 28000 (двадцяти восьми тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „Шахтоуправління „Покровське” на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 450 (чотириста п’ятдесят) гривень.  

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „Шахтоуправління „Покровське” на користь держави судові витрати: судовий збір у розмірі 17,00 гривень; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

    Головуючий: суддя                                         В.В. Хандурін