КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2139/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"24" листопада 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Семенівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Семенівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Семенівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі відповідач, Семенівський р-н відділ УМВС України) здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у серпні - грудні 2009 року, виходячи з обчислення середнього заробітку, який позивач отримував у червні –липні 2009 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язатино Семенівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у серпні -грудні 2009 року, виходячи з обчислення середнього заробітку, який позивач отримував у червні - липні 2009 року, з 2009 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Семенівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.1.ч.1 ст.197 КАС України, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції –підлягає зміні, з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив службу на посаді заступника начальника відділу-начальника слідчого відділення Семенівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області.
Наказом начальника УМВС України в Чернігівській області № 138 о/с від 06.08.09 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади, залишивши в розпорядженні начальника УМВС України в Чернігівській області, з 06 серпня 2009 року. Зазначений наказ виданий на виконання наказу начальника УМВС України в Чернігівській області № 449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників слідчих підрозділів УМВС України в Чернігівській області»від 09 липня 2009 року, що підтверджується витягами з наказів, наявних в матеріалах справи.
Наказом Міністра внутрішніх справ України № 492 від 25 листопада 2009 року вищезазначені накази про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади в органах внутрішніх справ (далі ОВС) були скасовані, а позивача поновлено на службі в ОВС на займаній посаді. Вказане підтверджується копією наказу МВС України від 25.11.2009 року № 492, листом Семенівського PB УМВС України в Чернігівській області від 04.01.2010 року № 27 та не заперечується сторонами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявленого позову.
З таким рішенням в частині періоду стягнення грошового забезпечення не може в повній мірі погодитись суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ визначається Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
В силу п.24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1).
У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках". До яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно довідки відповідача, в червні та липні 2009 року позивачу була нараховано грошове утримання в розмірі 2632 гр.13 коп. та сплачено з урахуванням проведених утримань 2229 гр.30 коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 було нараховано грошове забезпечення без урахування середнього заробітка позивача за два останніх місяця, які передували звільненню позивача з посади, чим Семенівським PB УМВС України порушено вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року N 100.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернувшись з позовом 24 квітня 2010 року, позивачем не пропущено строк звернення до суду передбачений ст.99 КАС України, оскільки про порушення його прав ОСОБА_2 стало відомо лише 25 січня 2010 року.
При цьому колегія суддів зазначає що оскільки позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу-начальника слідчого відділення Семенівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області 06 серпня 2009 року та поновлено 25 листопада 2009 року, то здійснення нарахування та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід здійснити за період з 06 серпня 2009 року та поновлено 25 листопада 2009 року включно, з урахуванням проведених виплат.
Через що необхідно змінити рішення суду першої інстанції в частині періоду здійснення нарахування, вказавши точну дату проведення нарахування.
Згідно зі п.2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, вказавши точну дату проведення нарахування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 162, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Семенівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області –залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року змінити.
Абзац другий резолютивної частини постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року викласти в наступній редакції:
«Зобов’язати Семенівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06 серпня 2009 року по 25 листопада 2009 року, виходячи з обчислення середнього грошевого забезпечення, який позивач отримував у червні-липня 2009 року, з урахуванням виплачених сум»
В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
Ю.І.Цвіркун