АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.
при секретарі Колосовій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 05 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Малиновського РВ ОМУ ГМВС України в Одеській області про усунення перешкод в користуванні, виселенні, вселенні, третя особа – ОСОБА_3, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Малиновського РВ ОМУ ГМВС України в Одеській області, третя особа – ОСОБА_3 про визнання права користування, -
встановила:
У вересня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванню власністю, мотивуючи свої вимоги тим, що вона уклала договір довічного утримання з ОСОБА_3, у зв’язку з чим набула право власності на будинокАДРЕСА_1. ОСОБА_2 мешкає у спірному будинку, чим перешкоджає реалізації її права власності. З урахуванням наведеного просила суд, висилити ОСОБА_2 та вселити її у будинок АДРЕСА_1(а.с.3-4)
ОСОБА_2 з позовом ОСОБА_4 не погодилась, пред’явила зустрічний позов в якому просила визнати за нею право користування житловою площею будинку АДРЕСА_1.(а.с.60-61)
В процесі розгляду справи сторони доповнювали свої позовні вимоги. (а.с.73,80,81)
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 05 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні, виселенні, вселенні відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права користування задоволений. За ОСОБА_2 визнано право користування житловою площею, у вигляді приміщень 2-1, площею 10,2 кв.м., 2-2, площею 9,6 кв.м., у будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 (а.с.86-88)
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про його скасування. В обґрунтування скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.
__________________
Головуючий по першій інстанції – Дрішлюк А.І. Справа №22ц-18533/10
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія: 9
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з наступних підстав
.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як встановлено у судовому засіданні, на період 2003 року ОСОБА_6 був власником будинку АДРЕСА_1 (а.с.38-47) У 2003 році зі згоди власника будинку, ОСОБА_2 вселилась в будинок АДРЕСА_1 та зареєструвала своє місце проживання.(а.с.23,24) ОСОБА_2 вселилась як член сім’ї власника будинку і користувалась кімнатою 1-3, згідно технічного паспорту.(а.с.12)
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім’ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належать, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Після смерті ОСОБА_6, його дружина ОСОБА_3, набула право власності на цей будинок у порядку спадкування, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане П’ятою одеською державною нотаріальною конторою 13 липня 2004 року, за реєстровим №1-1103.(а.с.5)
ОСОБА_3 зберегла порядок користування будинком АДРЕСА_1, ОСОБА_2 продовжувала там проживати, питання про її виселення не порушувалось.
25 грудня 2005 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_1 договір довічного утримання. Право власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.(а.с.5) ОСОБА_1 вселилась у спірний будинок та зареєструвала своє місце проживання. (а.с.6,24)
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. 157, ч. 1 ст. 116 ЖК.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, правильно зазначив, що підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. 157, ч. 1 ст. 116 ЖК.
Таке виселення згідно із ч. 1 ст. 116 ЖК може мати місце, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Ураховуючи те, що ОСОБА_2 вселилась до спірного будинку в установленому законом порядку та набула прав і обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає правовій сутності виниклих між сторонами правовідносин.
На період вселення ОСОБА_1, з її згоди ОСОБА_2 зайняла інші приміщення з самостійним входом (2-1,2-2) та продовжує там мешкати.
Відповідно до ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
За своєю правовою природою право проживання є правом сервітутного типу і відноситься до особистих сервітутів. Особистий характер даного сервітуту полягає у тому, що воно встановлюється в інтересах певної особи, яка має статус члена сім'ї власника житлового приміщення.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції правильно виходив що ОСОБА_2, вселилась та користується будинком №30 по вул.Обнорського у м.Одес зі згоди колишнього власника. Власник вправі допустити до користування його майном інших осіб. Первинне право користування жилою площею встановлено договором між колишнім власником та відповідачкою.
Відповідно до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.
Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.
Підставами встановлення сервітуту відповідно ст. 405 ЦК України є встановлення права проживання члена сім'ї разом з власником та спільне користування житлом.
Судом першої інстанції визначений спосіб здійснення сервітутних прав, тобто право користування житловою площею будинку АДРЕСА_1 у вигляді приміщень 2-1 площею 10,2 кв.м., 2-2 площею 9,6 кв.м., якій належить ОСОБА_1
За правилами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність задоволення зустрічного позову ОСОБА_2.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не є членом сім’ї власника будинку та не підтвердила наявність існуючого сервітуту, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки проживання та користування житлом відповідачки є безперервним, відкритим, вона є зареєстрованою за вказаною адресою з 2003 року, що могло мати місце тільки зі згоди власника спірного будинку.
Доводи апелянта про те, що переселення відповідачки в інші жилі приміщення на момент вселення позивачки ОСОБА_1, свідчать про надання приміщення для тимчасового проживання, а саме для пошуку іншого житла, об’єктивно спростовуються матеріалами справи, а також фатом надання ОСОБА_1 для ОСОБА_2 приміщень з окремим входом, що може свідчити тільки про визнання за відповідачкою права користування житловою площею.
Інших доводів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,314,315,317,319ЦПК України, судова колегія,
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 05 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Цюра Т.В.