Справа № 2-1187/10

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року                   Бериславський районний суд Херсонської області

                        в складі:    головуючого  -     судді Сіянка В. М.

                                за участю секретаря  -           Тимофієнко І. П.

                        представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

    26.10.2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору завдатку від 29.09.2009 року, укладеного між сторонами в забезпечення укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який належить відповідачу та стягнення з останнього на користь позивача 8200 гривень сплачених на виконання договору завдатку та 2000 гривень за порушення відповідачем зобов’язання за договором завдатку, посилаючись на те, що з моменту укладання договору завдатку і до моменту подання позову він не був у зазначеному будинку, йому не відомо план розташування кімнат в будинку та їх стан, відповідач категорично відмовляється надати йому ключ від будинку. 22.07.2010 року йому стало відомо, що на будинок взагалі відсутні правовстановлюючі документи, будинок не під’єднаний  до електро та водо мережі, чого йому не було відомо на час укладання договору завдатку, оскільки відповідач про це його не повідомив, що вплинуло на його згоду придбати зазначений будинок та є істотною зміною обставин та відповідно до ст. 652 ЦК України тягне за собою розірвання договору. Також за час з моменту укладання договору завдатку до моменту звернення позивача з позовом невідомі особи зруйнували кам’яну огорожу, що впливає на ціну будинку. З посиланням на ст. 571 ЦК України просив також стягнути з відповідача на його користь 8200 гривень сплачених на виконання договору завдатку та 2000 гривень за порушення відповідачем зобов’язання за договором завдатку.

    В судовому засіданні позивач підтримав вимоги, зазначені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні, з підстав, викладених  у позові. Додатково пояснив, що кам’яна огорожа дійсно була зруйнована на момент укладання договору завдатку, про що йому було відомо, а посилання на дану обставину в позові є помилковим, через те, що його представник ОСОБА_6 при складанні позову не зовсім правильно виклав обставини щодо кам’яної огорожі.    

    Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні додатково вказав як на підставу для задоволення позову – відсутність у відповідача належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документу на будинок, що унеможливлювало укладення договору завдатку з його боку.

    Ухвалою суду за власною ініціативою суду та зі згоди всіх учасників до участі у справі залучено співвідповідачем ОСОБА_2, як дружину відповідача, оскільки зазначений в позові будинок був придбаний в період шлюбу між відповідачами.    

    Відповідачка ОСОБА_2 (яка одночасно є представником відповідача ОСОБА_5 за довіреністю) та представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали через його необґрунтованість та безпідставність, надали суду письмові заперечення на позов, які зводяться до наступного. 29.09.2009 року між сторонами був укладений договір, який посвідчений нотаріально і містить ознаки як договору завдатку, так і попереднього договору, оскільки сторони в належній формі фактично узгодили всі істотні умови договору купівлі-продажу будинку, а саме ціну продажу (30000 гривень) та строк до якого сторони зобов’язувалися укласти договір купівлі-продажу будинку (05.12.2010 року), належне виконання якого забезпечили умовою про завдаток в розмірі 1000 гривень. Обставини, на які посилається позивач у позові не відповідають дійсності, оскільки відповідачі у даному будинку ніколи не проживали, постійно проживають за межами Бериславського району Херсонської області, кам’яна огорожа була розвалена  та розкрадена невідомими особами  ще у 2006 році, що було добре відомо позивачу та підтверджується фактом звернення відповідача до правоохоронних органів з цього приводу. Ключів відповідач до повного розрахунку за будинок і не повинен був передавати позивачу, оскільки це не передбачено чинним законодавством України. Документи на будинок у відповідача є (договір купівлі-продажу від 17.07.1990 року) і цей факт обов’язково перевірявся приватним нотаріусом під час посвідчення договору завдатку. Будинок підключений до центральної системи водопостачання, про що свідчить довідка Козацького МККП,а електроенергія взагалі до будинку не постачалася, про що позивач був повідомлений на момент укладання договору завдатку. Також позивачем за будинок сплачено 1000 гривень завдатку та 6000 гривень авансових платежів, а всього 7000 гривень, а не 8200 гривень, які вимагає стягнути позивач. також відповідачка ОСОБА_2 додатково пояснила, що позивач дійсно не був всередині будинку, оскільки невідомими особами було пошкоджено замок і вона не могла відчинити двері, щоб показати будинок позивачу із середини, але розташування кімнат добре видно через вікна у будинку і позивач все бачив через вікна, а тому і підписав договір завдатку, оскільки його влаштовував і стан будинку і ціна за нього.

 Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

    Судом встановлено, що 29 вересня 2009 року сторонами підписано договір завдатку, відповідно до якого позивач передав, а відповідач ОСОБА_5 прийняв в якості завдатку 1000 гривень в якості забезпечення виконання зобов’язання відповідача продати, а позивача купити за 30000 гривень будинок садибного типу АДРЕСА_1, який сторони домовилися підписати та нотаріально посвідчити до 05.12.2010 року, з  умовою про передачу нерухомого майна позивачу відповідачем в триденний строк з покладенням витрат по нотаріальному оформленню договору купівлі-продажу на позивача. При цьому сума завдатку входить в основну суму продажу нерухомого майна (п. 1 договору завдатку) (а. с. 7).

    Згідно п. 6 договору завдатку, завдаток переданий позивачем відповідачу повністю в момент підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

Зазначений договір завдатку посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Олійник І. І., зареєстровано в реєстрі за № 2433.

В рахунок оплати вартості будинку позивач сплатив відповідачу 6000 гривень, а всього (з урахуванням 1000 гривень при підписанні договору завдатку) позивачем сплачено відповідачу 7000 гривень, що не заперечується сторонами та підтверджується письмовими розписками (а. с. 9-12; 42-44).  

    У відповідності до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

    За ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.  Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку в установленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передані позивачем відповідачу грошові кошти в сумі 7000 гривень є авансом, які підлягають стягненню з останнього на користь позивача, оскільки позивач не має наміру придбавати у відповідача будинок.

Сума коштів в розмірі 200 гривень, передана відповідачу громадянином ОСОБА_8 (а. с. 8) стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає, оскільки саме ОСОБА_8 має право заявити позов до відповідача про стягнення цих коштів, а ОСОБА_4 є неналежним позивачем по відношенню до цих коштів.

Факт сплати позивачем відповідачу додатково до 7000 гривень ще 1000 гривень не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи, що не заперечувалося сторонами, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8200 гривень підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7000 гривень.

    Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 гривень за порушення зобов’язання по договору завдатку на підставах,  встановлених у ст. 571 ЦК України  задоволенню не підлягають, у зв’язку з вищевикладеним, оскільки правовідносини сторін не регулюються нормами ст. 571 ЦК України, через те, що передані позивачем відповідачу кошти є авансом, а не завдатком.     Позовні вимоги про розірвання договору завдатку, у зв’язку з вищевикладеним,  задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами не склалися правовідносини завдатку.

Більше того, відповідач не мав права взагалі укладати договір завдатку, оскільки на момент укладення договору у нього були відсутні належним чином оформлені правовстановлюючі документи на будинок.

Так у відповідності до укладеного 17.07.1990 року договору купівлі-продажу відповідач придбав недобудований будинок АДРЕСА_1 зі ступенем готовності 25 %  (а. с. 35-36).

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Зазначений вище договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально у виконавчому комітеті Козацької селищної ради Бериславського району Херсонської області за номером 128 в книзі для запису нотаріальних дій та відповідно до договору його належало зареєструвати у виконавчому комітеті Козацької селищної ради Бериславського району Херсонської області або в бюро технічної інвентаризації на протязі шести місяців з дня його нотаріального оформлення, чого відповідачем зроблено не було.

Більше того, відповідачем даний будинок добудований до повної готовності, що підтверджується допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, але доказів введення будинку в експлуатацію в установленому законом порядку та реєстрації права власності на весь будинок суду сторонами не надано.

Відповідно до довідки Бериславського відділення ХОБТІ будинок АДРЕСА_1 на момент звернення із запитом (15.11.2010 року) в державному реєстрі не зареєстрований (а. с. 52 – на звороті).

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином право власності відповідача на будинок АДРЕСА_1 як на момент ухвалення рішення по даній справі, так і на моменту підписання договору завдатку належним чином не оформлене (не зареєстроване), право на укладання договору купівлі-продажу майна та будь-яких інших правочинів щодо майна має лише власник майна, а тому зазначений договір завдатку є неукладеним та  не створює для сторін юридичних наслідків.

З цих же підстав, додатково до зазначеного вище, договір завдатку не може бути розірваним судом, оскільки розірваним може бути тільки укладений договір.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 316-317, 570-571, 638 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-66, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7000 гривень авансових платежів за будинок.

    Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 51 гривню судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

    Суддя                                                  В. М. Сіянко