АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.
при секретарі Колосової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку, -
встановила:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 із зобов’язанням відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою. (а.с.3)
В процесі слухання справи до участі у справі у якості відповідача був притягнутий Овідіопольський РВ ГУМВС України в Одеській області.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_2 був задоволений. Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні жилим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Зобов’язано Овідіопольський РВ ГУМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.(а.с.35)
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про його скасування з постановленням нового, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 В обґрунтування скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Верховним Судом України відкрите касаційне провадження по справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання спільної сумісної власності на будинок та здійснення його розподілу, у зв’язку з чим, провадження по цій справі, в порядку п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України підлягає зупиненню. Крім того, зазначає, на відсутність посилань суду на норми матеріального права, а ст.ст. 386,391 ЦК України, на її думку, не є підставою позбавлення її права користування житловою площею.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
_______________
Головуючий по першій інстанції – Курочка В.М.. Справа №22ц-13324/10
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія 5
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31травня 2010 року зазначеним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.10.2008 року в порядку поділу спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 був виділений житловий будинок, а на користь ОСОБА_1 стягнута грошова компенсація у розмірі 297172,70 гривень, у зв’язку з чим, ОСОБА_2 мав право в порядку ст.391 ЦК України вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном. Реєстрація ОСОБА_1 у житловому будинку створює перешкоди ОСОБА_2 у реалізації його права власності, примушує нести додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1988 року проживала та була зареєстрована у будинку, який належить на праві власності матері ОСОБА_2, за адресою : АДРЕСА_1
4 жовтня 1996 року рішенням виконавчого комітету Овідіопольської селищної ради Одеської області спірний жилий будинок було введено в експлуатацію.(а.с.29)
26 жовтня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого 1998 року народився син – ОСОБА_4
25 січня 1999 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.(а.с.28)
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, про що 19 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, був зроблений актовий запис №252. (а.с.8,9)
Ухвалою Верховного суду України від 16 червня 2010 року було скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2008 року, яким визнано право власності на спірний будинок за ОСОБА_2, зі стягненням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Таким чином, питання про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 не вирішено.
Однією з особливостей подання негаторного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності та наявності протиправності у діях особи-відповідача. Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Правовою підставою звернення ОСОБА_2 до суду є ст.391 ЦК України, яка передбачає захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
У зв’язку з наявністю спору щодо належності спірного будинку до спільної власності подружжя та відсутності у матеріалах справи жодного доказу порушення здійснення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1, судова колегія вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.
Таким чином, суд першої інстанції не повністю визначився з характером спірних правовідносин та неправильно застосував норму матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 травня 2010 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Овідіопольського РВ ГУМВС України про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Цюра Т.В.