Справа НОМЕР_1-277/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18  квітня  2007  року  Роздільнянський  районний  суд  Одеської  області  у   складі головуючого судді Ільяшук А.В. при секретарі Гонтаренко О.В.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника відповідача адвоката ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Лиманської селищної Ради ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору ОСОБА_3до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ДП „Будинкоуправління", треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Роздільнянська районна Рада Одеської області, служба у справах неповнолітніх Роздільнянської РДА, сектор у справах сім'ї' та молоді Роздільнянської РДА - про визнання договору житлового найму нікчемним і виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Дочірнього підприємства „Будинкоуправління", третя особа, що не заявляє самостійних вимог -ОСОБА_3- про визнання договору житлового найму нікчемним та виселення. Судом до участі у справі у якості відповідача був залучений ОСОБА_5 та у якості третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Роздільнянська районна Рада Одеської області, служба у справах неповнолітніх Роздільнянської РДА, сектор сім"ї та молоді Роздільнянської РДА, а також прокуратура Роздільнянського району Одеської області, для захисту інтересів неповнолітніх учасників процесу.

Свої позовні вимоги Лиманська селищна Рада мотивувала тим, що відповідно до рішення Роздільнянської районної Ради від 12.05.2005 року НОМЕР_149-1У „Про передачу частини житлового фонду смт Лиманське зі спільної власності територіальних громад Роздільнянського району до комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної Ради з метою його розподілу між громадянами, що потребують поліпшення житлових умов", селищній Раді, зокрема, була передана квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира загальною площею 39,5 м2, житловою площею 26,5 м2 і залишковою вартістю 2662 грн, була прийнята на баланс селищної Ради. 21 серпня 2006 року вказана квартира була надана ОСОБА_3. та членам її сім"ї, ордер №3 від 21.08.2006 року. ОСОБА_3., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. зареєстровані у цій квартирі з 02.10.2006 року, але проживати за місцем реєстрації не можуть, оскільки в квартирі мешкає відповідач ОСОБА_4. разом з сином, яка в квітні 2005 року самоправно зайняла квартиру АДРЕСА_1, шляхом зламування замків та їх заміни. Після такого вселення в квартиру ОСОБА_4. звернулася до директора ДП „Будинкоуправління" Гуменного В.Г. з проханням щодо тимчасового  (її та сина)  проживання у житловому приміщенні.

2

23.06.2005 року комісією ДП був складений акт про самовільне заселення відповідачами ОСОБА_ 4   квартири. 18.07.2005 року директор ДП „Будинкоуправління" Гуменний В.Г. уклав з ОСОБА_4. договір №18 житлового найму квартири АДРЕСА_1. Умовами договору передбачено, що дана квартира передається в найом до її розподілу,, а також передбачено зобов'язання ОСОБА_4. звільнити квартиру за першою вимогою житлової комісії, своєчасно вносити плату за комунальні послуги, сплачувати квартирну плату, та нести відповідальність за збереження санітарно-технічного обладнання квартири. 05.06.2006 року ОСОБА_4. була попереджена під розпис про виселення з квартири НОМЕР_1. 26.09.2006 року ОСОБА_4. попереджена про розподіл квартири НОМЕР_1іншим особам, їй запропоновано звільнити займане житлове приміщення, а також запропоновано кімнату у гуртожитку. Добровільно виселитися відповідач не бажає, про­довжує безпідставно займати житлове приміщення разом з сином та перешкоджає власнику і особам, які отримали ордер на житло, користуватися житловим приміщенням. ДП „Будинкоуправління" своїм договором №18 від 18.07.2005 року незаконно дозволило ОСОБА_4. заволодіти комунальним майном. Цей договір, на думку позивача, є нікчемним і повинен бути визнаний таким, що не породжує ніяких прав та обов'язків у сторін. ОСОБА_4. разом з сином ОСОБА_5. мають бути виселені з квартири АДРЕСА_1 смт Лиманське без надання іншого житлового приміщення.

Позивач просить суд визнати нікчемним договір №18 житлового найму квартири АДРЕСА_1, який знаходиться у смт Лиманське, укладений між ДП „Будинкоуправління" і ОСОБА_4 18 липня 2005 року. Виселити ОСОБА_4. та її сина ОСОБА_5 із займаної ними квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач ДП „Будинкоуправління" позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

Відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_5. позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Всі треті особи, що не заявляли самостійних вимог, позов визнали та просили його задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, представника відповідачів, третіх осіб, свідків, дослідивши докази, надані сторонами та витребувані судом, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, передана у власність для розподілу серед громадян, що потребують поліпшення житлових умов, Лиманській селищній Раді Роздільнянського районною Радою (рішення НОМЕР_149-1У від 12.05.2005 року). Вказана квартира прийнята на баланс Лиманської селищної Ради, про що складено акт прийому передачі вказаного майна. 19.06.2006 року на засіданні житлової комісії було прийняте рішення про розподіл квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3. на сім"ю з чотирьох осіб. 21.08.2006 року виконком Лиманської селищної Ради прийняв рішення №61/06 -СР, яким затвердив поданий житловою комісією список осіб, які мають право на отримання житла першочергово, позачергово та на поліпшення житлових умов. Цим же рішенням двокімнатна квартира НОМЕР_1загальною площею 39,5 м2 була надана ОСОБА_3. разом з членами своєї сім'ї' зареєструвалася за вказаною адресою, але в квартиру вселитися не може, оскільки її самоправно займає ОСОБА_4. разом з сином ОСОБА_5. Відповідач ОСОБА_4. та її син ОСОБА_5. зареєстровані з 7 квітня 2005 року та постійно проживали у квартирі АДРЕСА_2. У квітні 2005 року ОСОБА_4. самоправно відкрила квартиру АДРЕСА_1 в смт

3

Лиманське та вселилася в неї разом з сином. Вона також змінила замок на вхідних дверях у квартиру. Про самовільне вселення відповідачів у квартиру був складений акт від 23.06.2005 року комісією у складі 3-х працівників ДП „Будинкоуправління". 18 липня 2005 року директор ДП „Будинкоуправління" Гуменний В.Г. уклав з ОСОБА_4. договір житлового найму квартири АДРЕСА_1 у смт.Лиманське, тобто квартири, яку без ордера зайняла відповідач.. Згідно умов договору квартира надавалась ОСОБА_4. у тимчасове користування до її розподілу, передбачався обов'язок ОСОБА_4. звільнити житлову площу за першою вимогою, та сплачувати всі комунальні платежі за час проживання і нести відповідальність за збереження санітарно-технічного обладнання квартири. 05 вересня 2006 року та 26 вересня 2006 року ОСОБА_4. попереджалась про виселення, але квартиру не звільнила у добровільному порядку. ОСОБА_4. при вселенні у квартиру порушені вимоги ст..58 ЖК України, тобто відповідач зайняла житлове приміщення без ордеру, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ст..61 ЖК України передбачає, що договір житлового найму у будинках державного і громадського житлового фонду укладається у письмовій формі на підставі ордера на житлове приміщення. Згідно ст.Лб ЖК України до компетенції виконкомів селищних Рад належать питання надання житлових приміщень, видача ордерів на житлові приміщення, тощо. Директор ДП „Будинкоуправління" Гуменний В.Г., який уклав з ОСОБА_4. договір житлового найму №18 від 18.07.2005 року перевищив свої повноваження, передбачені п.3.1,п.7.4 Статуту ДП „Будинкоуправління", ст..92 ЦК України. Належною стороною договору повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду. Відповідно до законодавства нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законодавством - ч.2 ст.215 ЦК України. Згідно ч.І ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном територіальної громади. Частина 2 ст.228 ЦК України визначає такий правочин, як нікчемний. Нікчемні правочини порушують право власності самим фактом їх вчинення, а саме тим, що факт вчинення правочину мав місце, але юридичних наслідків такий правочин за собою не потяг. Суд вважає, що договір від

18.07.2005 року №18 житлового найму окремої квартири НОМЕР_1, що складається з двох

кімнат у будинку НОМЕР_2 укладений між дочірнім підприємством „Будинкоуправління" та

ОСОБА_4. спрямований на незаконне заволодіння останньою комунальним майном

Лиманської селищної Ради, а відтак є нікчемним. ДП „Будинкоуправління" незаконно

передало жиле приміщення третій особі, внаслідок чого ОСОБА_4. заволоділа ним

безпідставно.

Згідно ст.. 109, ст.. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання їм іншого житлового приміщення. При цьому судом приймається до уваги, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5., до самоправного вселення у спірне житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 в смт Лиманське, постійно проживали та були зареєстровані у квартиріАДРЕСА_2, яка також складається з двох кімнат площею 26,5 м2. Посилання відповідача ОСОБА_4. на те, що вона, згідно ст..822 ЦК України, має , як наймач, переважне право перед іншими особами на придбання житлового приміщення - є хибним і не відповідає фактичним обставинам справи. ОСОБА_3. перебувала у списку осіб, які мають право на першочергове отримання житлової площі під №1; ОСОБА_4. - у цьому списку перебуває під №4. Сім"я ОСОБА_3, як вбачається з обставин справи, потребувала негайного поліпшення житлових умов. Судом також оглянуте у судовому засіданні наглядове провадження прокуратури Роздільнянського району по заяві ОСОБА_4. від

26.06.2006 - 11.08.2006 p.p., з якого вбачається, що порушень законодавства при розподілі

житла Лиманською селищною Радою не допущено.

Посилання відповідача ОСОБА_4.  на сплату нею за користування водою, каналізацією у квартирі НОМЕР_1  будинку НОМЕР_2   як на підтвердження виконання нею умов

4

договору житлового найму, судом до уваги не приймається, як доказ правомірного проживання відповідачів у спірній квартирі, оскільки виконання умов нікчемного правочину не створює юридичних наслідків.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд виходить з норм Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України, фактичних обставин справи та всіх доказів у сукупності, досліджених у судовому засіданні.

Керуючись ст..ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст..ст.51,58,61,109,116 ЖК України, п.2 ч.2 ст 16, СТ..215, ст..216, ст.,228 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Лиманської селищної Ради Роздільнянського району Одеської області -задовольнити.

Визнати нікчемним договір №18 житлового найму квартири АДРЕСА_1, укладений між дочірнім підприємством „Будинкоуправління", комунального підприємства територіальниї громад Роздільнянського району „Лиманське" і ОСОБА_4     18 липня 2005 року.

Виселити ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_5 із займаної ними квартири АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі у 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.