ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
25.07.2006 | Справа №2-22/11169-2006 |
За позовом – ВАТ “Об’єднаний комерційний банк “ в особі Феодосійської філії, м. Феодосія
До відповідача – ВАТ “Феодосійський приладобудівельний завод” , м.Феодосія
Про стягнення 66999,27 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - Строканіна Г.В. – ю/к, дов від 05.07.2006 р.
Від відповідача - Дятчик Н.Д. – голов. бух., дов. від 10.07.2006 р.
Сутність спору: Позивач – ВАТ “Об’єднаний комерційний банк “ в особі Феодосійської філії - звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ВАТ “Феодосійський приладобудівельний завод” ( далі відповідач) 66999,27 грн., а саме заборгованість по відсотках за користування кредитом за період часу з 31.05.2005 р. по 14.06.2006 р. у сумі 47746,75 грн., 18891,13 грн. – пені за неповернення кредиту, 361,40 грн. – пені по відсоткам. Вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 17.01.2002 р. був укладений кредитний договір № 03-5/05-КР, відповідно до якого останньому був виданий кредит у сумі 450000 грн. на термін до 17.01.2003 р. зі сплатою 33 % річних за користування кредитом. Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.01.2002 р. сторони змінили умови вказаного кредитного договору, встановивши обсяг кредитування в розмірі 200000 грн. Господарським судом АРК 16.06.2005 р. по справі № 2-16/6800-2005 прийнято рішення про стягнення з відповідача 199400,22 грн. – заборгованості за кредитом, 130160,31 грн. заборгованості за несплаченими відсотками, 17888,25 грн. – пені по простроченому кредиту, 10529,62 грн. пені по простроченим відсоткам. За період з моменту виникнення заборгованості до зверення до суду відповідач кредит не повернув. Керуючись умовами кредитного договору, позивач нараховує відсотки та пеню, суми яких просить стягнути.
Відповідач надав відзив на позов ( вих. № 147 від 11.07.2006 р.), в якому визнав факт неповернення кредиту у терміни, передбачені в кредитному договорі, вказав, що позивачу передан предмет застави, у разі реалізації якого він має можливість отримати кошти, необхідні для погашення заборгованності.
Керуючись ст. 22 ГПК України, позивач уточнив позовні вимоги ( вих. 972 від 21.07.2006 р.) , просив стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим та несплаченим в строк відсоткам за кредитним договором № 03-5/05-КР 2002 від 17.01.2002 р. за період часу з 31.05.2005 р. по 25.07.2006 р. у сумі 52898,38 грн. , пеню у сумі 3398,63 грн.
Представник відповідача не заперечував проти продовження розгляду справи по наявним в ній матеріалам.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
Між позивачем і відповідачем 17.01.2002 р. був укладений кредитний договір № 03-5/05-КР2002 про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого перший прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит шляхом відкриття кредитної лінії у розмірі 450 000 грн.(п.1.1). Термін повернення отриманих відповідачем коштів був визначений сторонами 17.01.2003 р. Останній прийняв на себе зобов'язання виплачувати позивачу за користування кредитом 33 відсотка річних ( п. 2.1). Виплата відсотків, нарахованих за поточний місяць, проводилась подекадно , не пізнійше останнього банковського дня кожного місяця та разом з погашенням основної суми боргу не пізнійше 17.01.2003 р. Нарахування відсотків здійснювалось виходячи із 365 днів в году та фактичної кількості днів у місяці.
П. 6.2 кредитного договору визначав, що у випадку невиконання зобов’язань по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та нарахованих відсотків за кожний день прострочення.
У п. 5.1. договору визначено, що що він діє до повного погашення відповідачем кредиту, відсотків , пені та штрафів.
Між сторонами 21.01.2002 р. була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору № 35-к/03, відповідно до якої зменьшина сума кредитної лінії до 200 тис. грн.
Під час укладення зазначеного кредитного договору діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), ст. 151 якого встановлювала, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої особи (кредитора) певні дії або утриматися від виконання певних дій, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків. Згідно до ст. 161,162 ЦК зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений термін відповідно до договору, однобічне відмовлення від виконання зобов'язань не допускалось.
На час звернення до суду набрали чинність новий Цивільний кодекс України, Госопдарський кодекс України.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Нарахування штрафніх санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ст.232 ГК України). Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов’язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором (ст.237 ГК України).
Згідно зі ст. 339 ГК України до основних банківських операцій відносяться також кредитні операції, які полягають в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб і громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі (ст. 345 ГК України).
Ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України). Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
Господарським судом АРК 30.05-16.06.2005 р. по справі №2-16/6800-2005 постановлено рішення про стягнення з відповідача 357 978, 40 грн. , а саме, 199400,22 грн. – заборгованості за кредитом, 130160,31 грн. заборгованості за несплаченим відсоткам станом на 30.05.2005 р., 17888,25 грн. – пені по простроченому кредиту, 10529,62 грн. пені по простроченим відсоткам.
В силу викладеного суд вважає, що знайшов підтвердження факт однобічної відмови відповідача від виконання прийнятих на себе по зазначеному кредитному договору зобов'язань, що виразилось в неповерненні позивачу кредиту та несплаті у повному обсязі відсотків у терміни та порядку, передбаченим умовами кредитного договору.
Відповідач не надав доказів поверення коштів , отриманих відповідно до кредитного договору № 03-5/05-КР 2002 від 17.01.2002 р., сплати відсотків за користування кредитом, починаючи з 30.05.2005 р.
За таких обставин, керуючись п. 5.12. кредитного договору, положеннями ст. 151,162 ЦК, ст. 173, 193, 216, 230, 232, 239 ГК України, ст.509, 526, 551, 1034 ЦК України, приймаючи до уваги відсутність доказів своєчасного поверненя кредиту та сплати відсотків, вивчивши наданий розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим та несплаченим в строк відсоткам за кредитним договором № 03-5/05-КР 2002 від 17.01.2002 р. за період часу з 31.05.2005 р. по 25.07.2006 р. у сумі 52898,38 грн. , пеню у сумі 3398,63 грн.
Враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог , суд приходить до висновку, що в іншій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню по п. 4 ст. 80 ГПК України.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача згідно з ст.49 ХПК України.
За згодою представників сторін під час судового засідання, яке відбулось 25.07.2006 р., було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Згідно зі ст. 84 ХПК України рішення оформлене та підписане 27.06.2006 р.
Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш ИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Феодосійський приладобудівельний завод” (м.Феодосія, вул.Сімферопольске шосе, 38, п/р 26008012021601 у ФФ ВАТ “ОКБ” МФО 324753, ЗКПО 14308055та інших рахунків) на користь Відкритого акціонерного товариства “Об’єднаний комерційний банк “ в особі Феодосійської філії (м. Феодосія, вул.Перемоги,2, к/р 32006100400 в ГУ НБУ в АРК МФО 324753, ЗКПО 22294634) заборгованість по нарахованим та несплаченим в строк відсоткам у сумі 52898,38 грн. , пеню у сумі 3398,63 грн., 562,98 грн. держмита, 99,15 грн. – витрат на ведення процесу.
3. В іншій частини позовних вимог - провадження у справі припинити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.