РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді Мельника Ю.М.
суддів : Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 11 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 11 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку ( доходу) щомісячно , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Не погодившись з рішенням суду , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вказував на незаконність рішення суду.
Стверджував, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності , окрім того суд вийшов за межі заявленого позову і розглянув позов про зміну розміру аліментів, хоча позивачка такого позову не заявляла.
Окрім того , вказував, що суд відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України був зобов’язаний закрити провадження у справі , оскільки між тими ж сторонами , з тих самих підстав і з того ж самого предмету спору Здолбунівським районним судом уже було ухвалене рішення, яке набрало законної сили.
Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив скаргу задовольнити в повному обсязі.
Позивачка вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила скаргу відхилити , а рішення місцевого суду – залишити без зміни.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позов , місцевий суд вірно виходив із того , що відповідач, будучи батьком неповнолітнього ОСОБА_3, зобов»язаний утримувати дитину і сплачувати ОСОБА_2 аліменти в розмірі не нижче встановленого законом мінімального розміру аліментів на утримання дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як встановлено місцевим судом і це вбачається із матеріалів справи , рішенням Рівненського районного суду від 9 квітня 2003 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 було ухвалено стягувати щомісяця аліменти в розмірі ј
Справа № 22-1839-10 Головуючий в суді 1 інст. Бондаренко Н.В.
Категорія № 46, 48 Суддя-доповідач Мельник Ю.М.
частини заробітку ( доходу) але не нижче Ѕ частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян .
Частиною 2 ст. 182 СК України (в редакції від 22.09.2005 року) було визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 СК України якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину розмір аліментів , визначений судом в частці від заробітку ( доходу ) матері , батька дитини , буде меншим ніж мінімальний розмір аліментів , передбачений частиною другою статті 182 СК України, одержувач аліментів має право звернутися до суду з позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів , визначених за рішенням суду може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у випадках, передбачених законодавством.
Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку , що розмір аліментів , які підлягають стягненню із ОСОБА_1 не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У той же час , місцевий суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 183 СК України постановив рішення про стягнення аліментів , хоча зі змісту позовної вимоги та відповідно до вище вказаної норми права суд мав ухвалити рішення про відповідне збільшення розміру аліментів.
У зв’язку із цим рішення місцевого суду слід змінити шляхом ухвалення рішення про збільшення мінімального розміру аліментів.
Колегія суддів вважає доводи відповідача про вихід суду за межі позовних вимог такими , що не відповідають фактичним обставинам справи , оскільки позивачка в заяві від 30 липня 2010 року із посиланням на статтю 183 СК України просила стягувати мінімальний розмір аліментів не в розмірі Ѕ частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян , а в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини було ухвалене з порушенням норм матеріального права , а тому таке рішення підлягає зміні.
Рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат відповідає вимогам законодавства , а тому в цій частині рішення слід залишити без зміни.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309 , ст.. 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 11 жовтня 2010 року змінити , виклавши резолютивну частину рішення наступним чином .
Змінити розмір аліментів , що стягуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Рівненського районного суду від 9 квітня 2003 року , визначивши , що стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 підлягають аліменти в розмірі ј частина заробітку ( доходу) але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення місцевого суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: