УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 15 липня 2010 року в цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Єдність» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 15 липня 2010 року з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Єдність» стягнуто 16620 грн. 28 коп. боргу за кредитним договором та 416 грн. 21 коп. судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність через порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Стверджувала, що суд першої інстанції не врахував , що вона до закінчення строку дії кредитного договору виконала умови договору і повернула позивачеві всі отримані від нього за цим договором кошти, а тому не порушувала умов договору і підстав для ухвалення рішення про стягнення із неї боргу в суду першої інстанції не було.
Із цих підстав просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
У судовому засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Представник позивача в судове засідання не з»явився без поважних на те причин, а тому суд розглянув справу без участі представника відповідача.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги , місцевий суд вірно виходив із того , що ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору і не повернула кредитору отримані від нього за кредитним договором кошти.
Такий висновок місцевого суду ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2007 року ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 601-к отримала у Кредитній спілці «Єдність» кредит в розмірі 26962 грн. 03 коп. і зобов»язувалася погашати його згідно графіку погашення до 21 лютого 2010 року. ( а.с.7-10).
Згідно п. 1.3.1 цього договору за користування кредитом ОСОБА_1 зобов»язувалася сплачувати 21.00 % річних , а за порушення строків повернення кредиту - сплачувати пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки ( п. 7.1) та сплатити неустойку в розмірі 500 грн. ( п.7.6).
Відповідно до п.1.3.3 договору ОСОБА_1 щомісяця зобов’язувалася сплачувати 15 грн. за ведення кредитної справи.__________________________________________
Справа № 22- 1798-10 Головуючий в 1-ій інст.: Ореховська К.Е.
Категорія № 19, 27 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
Під час отримання кредиту , ОСОБА_1 із отриманої в кредит суми авансом сплатила 11962 грн. 03 коп. процентів за користування кредитом. ( а.с. 10)
Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 після сплати авансом процентів за користування кредитом була зобов’язана сплачувати кредитні кошти та кошти за ведення кредитної справи , а в разі порушення зобов’язань – сплатити також пеню та неустойку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові на умовах, встановлених договором , а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України , якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї ж глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно приписів ч.2 ст. 1050 ЦК України , яка міститься у параграфі 1 глави 71 ЦК
України слідує , що у тому разі , коли договором встановлено обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) , то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася та сплати процентів , належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Судом першої інстанції правильно встановлено , що ОСОБА_1 станом на 10 червня 2009 року сплатила 15407 грн. 50 коп. основного боргу , а прострочена сума боргу становить 11554 грн. 53 коп. ( 26962 грн. 03 коп. – 15407 грн. 50 коп.) ( а.с. 24.)
ОСОБА_1 в суді визнала факт сплати нею основного боргу в розмірі 15407 грн. 50 коп.)
За прострочення виконання зобов’язань ОСОБА_1 зобов’язана : сплатити 1 % від простроченої суми , що станом на 10 червня 2006 року становило 4415 грн. 75 коп. ; сплатити 500 грн. неустойки та сплатити 150 грн. за ведення кредитної справи.
Із урахуванням зазначеного , місцевий суд вірно визначив суму заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором і визнав , що стягненню підлягає 16620 грн. 28 коп. ( 11554 грн. 53 коп. + 4415 грн. 75 коп. + 500 грн. + 150 грн.).
Такі висновки місцевого суду спростовують доводи відповідачки про те, що сплативши 15407 грн. 50 коп. основного боргу та 11962 грн. 03 коп. процентів за користування кредитом , відповідачка виконала всі свої зобов’язання перед кредитною спілкою.
Враховуючи вказане, колегія суддів прийшла до висновку , що рішення місцевого суду було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права . а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст. 315, 317 ЦПК , колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити , а рішення Рівненського міського суду від 15 липня 2010 року – залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду та рішення суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду, проте можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді :